На опублікованому в грудні 2020 року відео двоє елегантно одягнених росіян – класичні жилетки, шовкові краватки, хустки визирають з кишень піджаків – потроху п’ють американське віскі з келихів для бренді та обговорюють вбивства українців.
«Я – нацист. Я – нацист, – сказав один з чоловіків на ім’я Олексій Мільчаков – головний герой відео, яке розмістили на націоналістичному російському каналі в YouTube. – Я не буду заглиблюватися й говорити, що я – націоналіст, патріот, імперіаліст тощо. Я скажу відверто: я – нацист».
«Розумієш, коли ти вбиваєш людину, ти відчуваєш азарт полювання. Хто ніколи раніше не полював, тому варто спробувати. Це цікаво», – сказав він.
Крім лихої слави, цей відвертий нацист відомий ще й тим, що він вбив цуценя, і похвалився цим, виклавши фотографії в соціальних мережах.
Мільчаков – це очільник російського парамілітарного угруповання «Русич», яка відкрито застосовує націоналістичну символіку та радикальні расистські ідеології. Угрупування і сам Мільчаков, ймовірно, пов’язаний зі звірствами в Україні та Сирії.
Разом із прихильниками вищості білої раси з організації «Російський імперський рух», яку Сполучені Штати два роки тому визнали «глобально терористичною», «Русич» є однією з кількох груп правого спрямування, які активно воюють в Україні разом з російськими регулярними збройними силами або союзними сепаратистськими загонами.
Згідно з конфіденційною доповіддю Федеральної розвідувальної служби Німеччини, яку отримав та 22 травня процитував журнал Der Spiegel, в Україні воює велика кількість російських правих екстремістів та неонацистів.
Як подає Der Spiegel, німецькі аналітики у доповіді написали, що той факт, що російські військові та політичні лідери схвалювали неонацистські угруповання, підриває твердження Путіна та його уряду про те, що одним із головних мотивів вторгнення є бажання «денацифікувати» Україну.
«Цей факт, – цитує Spiegel доповідь, – робить заявлену причину війни, так звану «денацифікацію» України, абсурдною».
Від Сирії до України
Ще до вторгнення 24 лютого війна в Україні згрутувала значну, але точно невідому кількість солдатів і бійців із симпатіями до правого світогляду. Увага впродовж тривалого часу була переважно прикута до добровольців та воєнізованих формувань правих, які ще з початку ввійни на Донбасі у 2014 році воювали пліч-о-пліч зі Збройними силами України або у їхньому складі.
Відомий український полк «Азов» був сформований з добровольців крайніх правих поглядів під назвою батальйон «Азов», який став відомим у перші дні війни.
Після входу до складу Національної гвардії України «Азов» пом’якшив риторику, але при цьому зберіг репутацію неперевершеного бойового підрозділу.
Російські чиновники протягом багатьох років «вхоплювалися» за Азов, а також націоналістичних діячів 20-го століття, таких, як Степан Бандера та інших, з метою пропаганди, часто спотворюючи або перебільшуючи їхні погляди та дії, аби підтримувати хибне твердження про те, що Україну контролюють або в ній переважають неонацисти.
Під час оголошення вторгнення 24 лютого Путін спробував виправдати його, тож заявив, що цілями були «демілітаризація та денацифікація». Уряди Києва та Заходу наголошують, що цей аргумент неправдивий, і навіть якби він був правдою, все одно не виправдовував би початку безпідставного вторгнення проти країни з демократично обраним урядом.
Менше уваги впродовж років приділялося правим російським збройним формуванням, які воюють від імені Росії не лише в Україні, а й у Сирії.
Хоча вважають, що деякі бійці приєдналися до лав російських приватних найманців (найвідомішим є «Вагнер»), але невідома кількість бійців приєдналася та пройшла навчання під керівництвом «Русича», а також «Російського імперського руху» та його воєнізованого підрозділу, «Російського імперського легіону».
Мільчакова, колишнього десантника, експерти визначили співкерівником «Русича» разом з іншим росіянином на ім’я Ян Петровський. Деякі експерти кажуть, що група прямо пов’язана з «Вагнером».
Група «Русич» була офіційно заснована як диверсійно-штурмова розвідувальна група «Русич» у Санкт-Петербурзі в 2014 році.
І Мільчаков, і Петровський воювали проти України ніби як «добровольці» на Донбасі в 2014 та 2015 роках і відкрито демонстрували нашивки, якими їх нагородили як учасників «Союзу добровольців Донбасу». Однак у той час Росія неодноразово заперечувала, що її сили воюють на Донбасі, стверджуючи часто немислимі речі про те, що місцеві сили, які воювали з українськими військами, були «лише місцевими партизанами».
У вересні 2014 року біля села Щастя в Луганській області бойовики «Русич» воювали з українським добровольчим батальйоном «Айдар». Як повідомляють українські новини, загинули десятки українських військових. Згодом у мережі поширилися зображення понівечених і обпалених тіл, а пізніше Мільчаков відверто похвалився тим, що робив знімки цих тіл.
Мільчаков також здобув лиху славу того ж року, коли блогери та репортери знайшли низку знятих на два роки раніше фото та відео, на яких він вбивав цуценя, відрізав йому голову та нібито їв її.
Олексій Мільчаков (другий справа) з проросійськими бойовиками на сході України в 2014 році
Російський «Московский комсомолець» назвав статтю про кривавий інцидент «Фашист-шкуродер із Санкт-Петербурга пішов воювати за ополченців ЛНР».
На початку 2015 року Мільчаков і Петровський потрапили під санкції Канади, Великої Британії та Європейського союзу. Мільчаков «активно підтримував дії та політику, які підривають територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України та спрямовані на дестабілізацію України в майбутньому», – йдеться у заяві Великої Британії про санкції.
У жовтні 2016 року Петровського заарештували в Норвегії, де він жив і працював разом з норвежцем, пов’язаним з групою правого спрямування «Солдати Одіна». Того ж місяця його депортували.
Фотографії та відео, опубліковані в соціальних мережах у 2020-2021 роках, свідчать про те, що бойовики «Русича» були в Сирії, де Росія проводила військову операцію з підтримки сирійського режиму та ліквідації там бійців опозиційних сил. Петербурзьке видання «Фонтанка» наприкінці 2017 року також знайшло фотографії Мільчакова, який плавав у басейні поблизу Пальміри.
Згідно з доповіддю німецької розвідки, бойовики «Русича» перебувають в Україні від початку квітня.
Немає жодних підтверджень, що Мільчаков чи Петровський перебувають чи перебували в Україні з моменту вторгнення 24 лютого. Однак 27 травня телеграм-канал, який був пов’язаний з «Русичем», опублікував фотографію без дати, на якій, як підозрюють, були зображені Мільчаков і Петровський в Україні, стоячи перед напівзруйнованим бронеавтомобілем.
«Мільчаков... повернувся до справи, – йшлося в дописі. – Зараз він десь на просторах України активно займається «денацифікацією та демілітаризацією».
«Резервний загін»
У день, коли Росія почала повномасштабне вторгнення, очільник «Російського імперського руху» Денис Гарієв опублікував на своєму Telegram-каналі повідомлення: «Без сумніву, ми виступаємо за ліквідацію сепаратистського утворення Україна».
«Російський імперський рух» заснував у 2002 році в Санкт-Петербурзі Станіслав Воробйов. Організація дотримується монархічної ідеології, частково спираючись на переконання, що Росію має очолювати нащадок династії Романових, родини останнього російського царя.
У квітні 2020 року Держдепартамент США наклав на організацію, а також на Воробйова, Гарієва та ще одну людину санкції.
Група «провела воєнізовані навчання для прихильників вищості білої раси та неонацистів у Європі та активно працює над зґуртуванням цих типів груп у спільний фронт проти їхніх надуманих ворогів», – йдеться у заяві департаменту. Рух «має дві навчальні бази в Санкт-Петербурзі, які, ймовірно, використовують для підготовки штурму лісу та міст, використання тактичної зброї та навчання рукопашному бою.
Через кілька тижнів після публікації Гарієва в телеграмі центр бойової підготовки організації, який називається «Партизан» і розміщений недалеко від Санкт-Петербурга, оголосив про набір «добровольців» для боротьби в Україні.
Як і у випадку з «Русичем», бійці «Російського імперського легіону» приєдналися до бойових дій на сході України в 2014-2015 роках, і, за інформацією бойовиків, тоді були вбиті щонайменше шість членів угруповання.
За даними німецької розвідки, Гарієв був поранений під час бойових дій у середині квітня, а його заступник Денис Некрасов загинув, імовірно, поблизу міста Ізюм у Харківській області.
Олександр Верховський, багаторічний експерт з питань екстремістських угруповань в Росії і керівник дослідницького центру SOVA, сказав, що зараз в Україні російських екстремістів набагато менше, ніж у перші роки війни на Донбасі.
«Націоналісти відіграли ключову роль на першому етапі війни, – сказав він телеканалу «Настоящее время». – Вони були вагомою частиною, не більшою, але вагомою. Зараз ми не бачимо тут великої кількості «добровольців» з Росії… Може, максимум кілька десятків».
Написано Майклом Екелем на основі матеріалу Дмитра Кожуріна, кореспондента телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки»
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://krymrgbcrlvrexoeaqjy.azureedge.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.