«Ми відкриваємо Крим заново для України та світу»: як працює Український культурний фонд

В Україні у 2017 році з'явилася державна організація Український культурний фонд, що надає фінансову підтримку ініціативам у сфері культури та креативних індустрій. Які з них стосуються Криму і вже реалізовані? Наскільки складно отримати такий грант? І які заявки варто подавати на 2021 рік?

Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії розповідають виконавча директорка Українського культурного фонду Юлія Федів, колишній програмний директор «Кримського дому», а нині заступник генерального директора Українського інституту Алім Алієв, голова Херсонського міського меджлісу, керівник проєкту «Крим. 25 років боротьби за Україну» Ібрагім Сулейманов, а також керівник проєкту «Голос Криму. Культурна спадщина для нас з тобою і не тільки!» Андрій Щекун.

‒ Юліє, з 2018 року ваш фонд щорічно підтримував усе більше й більше проєктів. Яким був для вас 2020-й?

Федів: Він був непростим, зокрема й для Українського культурного фонду та інституцій, які ми підтримуємо. Станом на початок року ми запланували в бюджеті 697 мільйонів гривень на підтримку проєктів у сфері культури та мистецтва. Ми планували підтримати приблизно 600 проєктів, але навесні стався секвестр бюджету. У результаті нам вдалося зберегти тільки 400 мільйонів гривень, але це все одно значна сума. У 2020-му нам вдалося підтримати приблизно 280 проєктів. Більшість із них проходили в онлайн-форматі.

‒ Чи стосувалися вони якимось чином Криму?

Федів: Так, приблизно десять проєктів зачіпали тему півострова. Наприклад, ми підтримали серію телевізійних програм «Крим. 25 років боротьби за Україну». Це також «Голос Криму. Культурна спадщина для нас з тобою і не тільки!» про кримські пам'ятки. Є ще «Кишенькова країна» ‒ проєкт зі створення мобільної програми, де можна подорожувати Україною онлайн, зокрема й Кримом, і відвідувати різні об'єкти культурної спадщини. З'явився освітній курс «Кримські татари: історія, культура, мистецтво», налагоджена співпраця зі школами. Вийшла інтерактивна книга, призначена для молодого покоління. Загалом, упродовж трьох років нашої роботи проєктів із кримською тематикою багато.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

«Кримський інжир»: «Конкурс, який поєднує українців і кримських татар»

‒ Чи подаються на фінансування кримчани?

Федів: До нас звертаються все більше громадських організацій, заснованих кримськими татарами. Ми проводимо для громадських активістів спеціальні курси, де розповідаємо про процедури співпраці з державою. Будь-яка грантова програма ‒ це конкурс ідей: хтось отримує фінансування, хтось не набирає достатньо балів для нього. Оцінюють проєкти незалежні експерти, на сайті УКФ можна знайти їхнє резюме. Подача заявок відбувається онлайн, тобто взяти участь у програмі можна з будь-якої точки світу. Усі процедури описані на сайті. Відбір триває два місяці, ще два ми займаємося оформленням заявок на фінансування. Найкраще планувати проєкти з весни до осені кожного року. У нас немає квот на якісь окремі теми, але є дванадцять різних програм. Зараз ми з Українським інститутом і «Кримським домом» плануємо запустити окрему програму, яка буде присвячена лише темі Криму. У лютому хочемо оголосити цей лот.

– Аліме, яке місце займають кримські проєкти в культурному житті України?​

Алієв: До 2014 року були лише поодинокі проєкти, які стосувалися Криму і при цьому реалізовувалися на материковій частині країни. Їхніми авторами були волонтери або просто небайдужі люди. Але після 2014 року ми отримали поштовх до переосмислення кримської культурної складової в контексті України. Слід віддати належне культурним інституціям, які з'явилися після Революції Гідності, зокрема УКФ. Нещодавно, приблизно два роки тому ми разом з «Мистецьким Арсеналом» організували першу велику виставку про Крим. Я вважаю, що ми маємо говорити про півострів не тільки в контексті прав людини, не тільки в політичному контексті ‒ ми маємо говорити про Крим мовою культури та просвітницькою роботою. У цьому сенсі нинішня стратегія державної підтримки в Україні, безумовно, правильна. Дуже важливо підтримувати саме проєкти, які координуються нашими співгромадянами у Криму, щоб вони не відчували себе відірваними від нас.

– Чи можуть такі проєкти, на вашу думку, бути комерційно успішними?

Алієв: Так, навіть більше, деякі з них мають бути націлені на це. Наприклад, на виставку в «Мистецькому Арсеналі» продавалися квитки, люди туди охоче йшли. Фільми знімаються не тільки для фестивалів, а й для участі в прокаті. Більш того, кримський контекст дуже цікавий на міжнародній арені. Ми відкриваємо півострів заново не тільки для України, але і для всього світу.

Федів: На мій погляд, зараз найбільш перспективна комерціалізація аудіовізуального продукту: це мобільні додатки, дизайн і мода, сфера телебачення і кіноіндустрії. Звісно, напрямок культурної спадщини складно комерціалізувати, але очевидно, ми маємо говорити й про такий складник. Усе залежить від того, чи буде створено в Україні ринок культурних продуктів. Якщо буде попит, пропозицію ми забезпечимо.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Кримські юні музиканти: «Можна засмучуватися, а можна шукати виходи»

‒ Чи стартувало подання заявок на 2021 рік, Юліє? І яка тематика буде найбільш актуальною?

Федів: Уже ухвалений держбюджет, у ньому закладено 695 мільйонів гривень на фінансування УКФ. Як я і казала, у нас 12 програм: за одними дедлайн встановлений на 15 січня, за іншими ‒ на 1 лютого або навіть 1 березня. Тобто у потенційних учасників залишається в середньому місяць для підготовки своїх проєктів. Серед них ми робимо акцент на тих, які орієнтуються на підвищення кваліфікації культурних менеджерів, на просування диджиталізації, використання нових медіа у сфері культури. У зв'язку з епідемією COVID-19 ми також наполягаємо на тому, щоб більшість проєктів залишалося в онлайн-форматі.

‒ Ви вже згадували проєкт «Крим. 25 років боротьби за Україну», який отримав підтримку від УКФ, і був реалізований цього року. Його автори стверджують, що знайшли безліч цікавих фактів із новітньої історії півострова, які раніше не аналізувалися. На їхню думку, офіційний Київ, взявши курс із 1997 року на дружбу з Росією, не хотів помічати антиукраїнську політику в Криму проросійських організацій, а Росія зі свого боку готувала анексію Криму задовго до 2014 року. Ібрагіме, чи правильно ми описали ваш проєкт?

Сулейманов: Так, усе вірно. Ми хотіли розповісти та показати, що саме відбувалося в Криму з перших років незалежності України. Мені здається, саме історичні проєкти зараз актуальні, тому що вони можуть дати відповіді на сьогоднішні виклики. Росія досі поширює фейки, що Крим нібито «завжди був російським», але при їхньому аналізі навіть неозброєним оком можна побачити, що Російська імперія від початку окупувала півострів і проводила там загарбницьку політику. Тобто потрібно боротися в першу чергу з російськими фейками.

‒ Зараз ваші документальні фільми можна подивитися у відкритому доступі. Що для вас ознака успішності проєкту?

Сулейманов: Увага суспільства. На жаль, держава мало уваги приділяє саме інформаційній безпеці. Це одна зі складових нашої боротьби в гібридній війні. Я вважаю, що, викриваючи фейки, ми робимо правильну справу. Чим більше заглиблюєшся в тему Криму, тим більше розумієш, що півостровом, на жаль ніхто не займався. Аналізуючи події в Криму, можна побачити, що деякі помилки в Україні повторюють досі. Ми плануємо подаватися на нові програми УКФ. Спочатку хотіли зробити 25 серій, по одній на кожен рік життя Криму, з 1991 до 2016 року. Сподіваємося, що отримаємо підтримку.

‒ Тим часом інформаційно-просвітницький сайт «Голос Криму. Культура» за підтримки УКФ публікує безліч матеріалів про історію та стан пам'яток культурної спадщини в Криму. Андрію, чи бачите ви відгук на свою роботу?

Щекун: Сайт розвивається, ми досягли пікової статистики. За останні два місяці його відвідали понад 100 тисяч читачів. Наша сторінка у Facebook налічує вже понад сім тисяч підписників. Думаю, УКФ цілком задоволений результатами, і ми писатимемо такі пропозиції, пропонуватимемо нові проєкти, щоб зміцнювати наш інформаційний простір. Окрім усього іншого, ми відстежуємо знищення культурної спадщини в окупованому Криму й передаємо ці відомості правоохоронним органам України.

– Чи складно вам було працювати над збором матеріалів?

Щекун: Насправді ні, враховуючи, що для нас писали статті жителі окупованої території. Надсилали фотографії, культурологічні відомості, робили відеоролики. Але, звісно, необхідні ресурси для того, щоб підживлювати реалізацію таких проєктів. Той грант ми отримали на п'ять місяців ‒ із червня до жовтня. Далі нам необхідно шукати джерела фінансування на 2021 рік. Можливо, це буде не тільки УКФ.

‒ Спасибі. А чи є у вас програми підтримки відразу на декілька років, Юліє?

Федів: Зараз ми обмежені чинним законодавством і можемо підтримувати тільки проєкти, обмежені одним бюджетним роком. Але вже давно тривають переговори, щоб перейти на трирічне планування та реалізацію державного бюджету. Поки що усі, хто отримував фінансування у 2020 році, беруть участь у конкурсі наступного року нарівні з усіма.

‒ Чи можуть не організації, а окремі громадяни розраховувати на грант?

Федів: Ми запустили програму стипендій, яка дозволяє одній людині отримати до 250 тисяч гривень. Заявниками можуть бути незалежні творці, які не оформлені як фізичні особи-підприємці. Обмежень немає: це можуть бути й кінорежисери, й актори, і журналісти, і представники моди, дизайнери, архітектори, археологи. Ми фінансуємо створення конкретного продукту, дослідження, навчання онлайн та офлайн. При цьому скласти заявку на фінансування набагато легше: досить додати своє портфоліо, описати проєкти, які ви хочете реалізувати за допомогою УКФ, та скласти кошторис. Усе це зробити набагато легше, ніж для організацій.

(Текст підготував Владислав Ленцев)