Військові бази та елітні апартаменти: як Росія позбавляє севастопольців доступу до пляжів

Пляж у Севастополі

Російська влада ось уже шість років віддає кримські пляжі в користування військовим або під забудову приватним компаніям. Так, в анексованому Севастополі Міністерство оборони Росії наприкінці червня отримало у власність земельну ділянку з пляжем «Толстяк», що на Північній стороні, загальною площею майже 10 гектарів.

У 2015 році тодішній російський губернатор Севастополя Сергій Меняйло передав російським військовим велику кількість ділянок та об'єктів нерухомості, які раніше належали Міноборони СРСР. Зараз російський уряд міста в суді добровільно відмовився від суперечної ділянки, однак чиновники обіцяють, що севастопольців все одно пускатимуть на пляж «Толстяк». Водночас готельний комплекс «Аквамарин», який пов'язують з колишнім міністром оборони України Павлом Лебедєвим, обніс парканом однойменний громадський пляж ‒ про це в червні писало видання «Примечания». Про проблеми з доступом кримчан до пляжів йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Журналіст із Севастополя Давид Аксельрод розповів Крим.Реалії, що після анексії півострова російське Міноборони почало цілу кампанію із заволодіння земельними ділянками, особливо поблизу бази Чорноморського флоту.

Міністерство оборони трактує своє право на землю як право спадкування за Міністерством оборони Радянського Союзу
Давид Аксельрод

‒ У багатьох випадках, і це стосується не тільки пляжів, Міністерство оборони трактує своє право на землю як право спадкування за Міністерством оборони Радянського Союзу. Після розподілу Чорноморського флоту земля Міноборони України якимось чином переходила у власність міста або приватних осіб, де-факто там функціонували цивільні об'єкти ‒ але в останні роки юридична служба Міноборони Росії домоглася того, що багато таких угод були визнані недійсними. Це стосувалося зокрема і прибережної смуги. Найяскравіші приклади на моїй пам'яті ‒ це саме історія з пляжем «Толстяк» на Північній стороні та з пляжем «Таврида» в Батилимані. На останньому прибережну смугу огородили колючим дротом, було багато протестів, до яких долучилися навіть депутати Законодавчих зборів, але Міноборони все одно перекрило доступ.

За інформацією видання «Примечания», з 2015 до 2020 року кількість пляжів у Севастополі зменшилася з 50 до 34. Давид Аксельрод вважає, що причиною тому ‒ апетити як російського Міноборони, так і забудовників.

Є компанії, які планомірно забудовують Севастополь елітними апартаментами
Давид Аксельрод

‒ Часто доступ до пляжу перекривають при забудові прибережної смуги апартаментами, причому йдеться не тільки про нові будинки. Буває так, що у старих баз відпочинку з'являються нові власники, і вони теж відгороджують свої клаптики моря. Тут ще можна боротися: був прецедент, коли в Батилимані знесли хвіртку, встановлену адміністрацією бази відпочинку. Але переважно йдеться, звичайно, про девелоперів ‒ багатоповерхову забудову під апартаменти біля моря. Приватник з одно- або двоповерховим будинком навряд чи матиме такі ресурси, щоб ставити паркани. Є компанії, які планомірно забудовують Севастополь елітними апартаментами. Мається на увазі, що у їх власників буде якась ділянка. Такі проєкти проводяться в життя обхідними шляхами, оскільки доступ до моря за законом перекривати не можна, але так чи інакше іноді у забудовників це виходить.

Кримський еколог Маргарита Литвиненко вважає, що в Севастополі склалася чи не найнапруженіша ситуація з доступом громадян до узбережжя в масштабах усього півострова.

Близько третини берегової лінії залишилося у вільному доступі, і це, звичайно, викликає величезне обурення севастопольців
Маргарита Литвиненко

‒ Доступність пляжів за останні шість років зменшилася катастрофічно. У Севастополі виключили із зони купання територію Херсонеса ‒ вже під страхом адміністративного покарання. Людей не пускають на різні території, які віддали Міністерству оборони, Міністерству з надзвичайних ситуацій. Фактично тільки близько третини берегової лінії залишилося у вільному доступі, і це, звичайно, викликає величезне обурення севастопольців. Є величезна кількість підприємств, які не працюють, втім, тримають узбережжя. У місті лише два дитячих пляжі ‒ «Бухта Омега» та «Пісочний», і зараз вони буквально заповнені людьми. Уявіть, що така велика кількість народу, спека, фактично відсутність туалетів, дуже багато дітей, вода каламутна ‒ напевно, це спричинить спалах кишкових або шкірних захворювань.

За оцінкою Маргарити Литвиненко, місцеві забудовники намагаються всіляко уникнути вилучення у них прибережних ділянок, навіть якщо російська влада готова викуповувати цю землю.

‒ Російський уряд Севастополя обіцяв викупити 12 ділянок у Стрілецькій бухті, щоб не допустити забудови і створити громадську зону, проте це досі не зроблено. Забудовники вже навчені процесом вилучення ділянок в інших районах і шукають всі способи зберегти їх. Я не чула про те, щоб хтось повернув землю добровільно або після викупу. Навпаки, ділянки узбережжя все частіше огороджують і забирають з вільного доступу... Може, тут принаймні формально допомогла б наявність охоронного статусу території ‒ щоправда, в активістів, які цим займаються, поступово згасає ентузіазм. Напевно, вони зрозуміли, що в нинішній ситуації цього неможливо досягти. Я вважаю, що навіть охоронний статус все одно не захищатиме від забудови ‒ хіба що в разі, якщо когось зловлять на чомусь незаконному і вимагатимуть штраф.

Маргарита Литвиненко має на увазі багаторічні спроби депутата російських Закзборів Севастополя В'ячеслава Горєлова створити Національний заповідник «Південнобережний», до якого увійшли б землі в бухті Ласпі, на мисі Айя та мисі Сарич. Однак у червні 2020 року Горєлов повідомив про те, що переглянув своє ставлення до цієї ідеї. За його словами, причиною стало будівництво на території колишнього Кримського природного заповідника, який віднедавна став Національним парком «Кримський».

Російський еколог, громадський і політичний діяч Євген Вітішко зазначає, що іноді військові та комерційні інтереси ‒ це одне й те саме.

Одні об'єкти можуть трансформуватися в інші, і це просто беззаконня
Євген Вітішко

‒ Стаття 6 Водного кодексу Росії гарантує громадянам вільний доступ до водних об'єктів ‒ окрім випадків, передбачених законодавством, коли держава вважає частину об'єкта важливою для себе. Зрозуміло, коли Міноборони закриває частину узбережжя, або ж там влаштовують лікувальний пляж з обмеженим доступом ‒ але якщо будуються об'єкти, не передбачені жодними генпланом муніципальних утворень, це викликає справедливе занепокоєння місцевих жителів. Одні об'єкти можуть трансформуватися в інші, і це просто беззаконня. Ось у Краснодарському краї поблизу острова Утриш Міністерство оборони відрубало собі шматочок берега нібито під радіорелейну станцію, але на цьому місці з'явився готель колишнього міністра оборони Анатолія Сердюкова. Ми цьому протидіяли, але суди власників з державою тривають.

Євген Вітішко радить громадським активістам, які виявили, що деякі комерційні структури перегородили доступ до води, повідомляти в поліцію про адміністративне правопорушення.

‒ Це стаття 8.12.1, вона тягне за собою санкції аж до припинення діяльності орендаря цієї ділянки на термін 90 днів. Для не настільки тривалого курортного сезону це істотно й може бути серйозним стимулом відкрити доступ. Якщо йдеться про Міноборони, то згідно із законом населення мали проінформувати про закриття берегової смуги, дати обґрунтування та пояснити наслідки для екології тощо.

При цьому Євген Вітішко зазначає, що надання прибережній смузі статусу особливо охоронюваної природної території обмежує не тільки права забудовників, але й можливості громадян відвідувати ці місця для відпочинку.

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

(Текст підготував Владислав Ленцев)