Ізраїльське видання The Jerusalem Post проливає світло на можливі теми, про які під час державного візиту в Ізраїль 21 січня говоритиме український президент Петро Порошенко з прем’єр-міністром тієї країни Біньяміном Нетаньягу. Про те, чому газопроект «Північний потік-2» є геополітичною пасткою Росії, йдеться на сайті Harvard Political Review. А політолог Андреас Умланд у статті для аналітичного центру Atlantic Council розмірковує над роллю демократичних сил Євромайдану у цьогорічних президентських та парламентських виборах України.
Ізраїльське видання The Jerusalem Post проливає світло на можливі теми, про які під час державного візиту в Ізраїль 21 січня говоритиме український президент Петро Порошенко з прем’єр-міністром тієї країни Біньяміном Нетаньягу.
Лідери двох країн однозначно говоритимуть про торгівлю, ситуацію у регіоні та Росію, переконаний автор. Як Україна, так і Ізраїль має проблеми з Росією, присутність якої останнім часом стала особливо помітною у Сирії.
Вони також, імовірно, говоритимуть на тему втручання Росії у вибори інших країн. Справа в тому, що і на Порошенка, і на Нетаньягу протягом наступних трьох місяців чекають вибори: в Україні – 30 березня, а в Ізраїлі – 9 квітня. І якщо росіяни зацікавлені у втручанні у вибори в Ізраїлі, то вони, безумовно, мають ще більшу зацікавленість у результатах виборів в Україні, мовиться у статті.
На відміну від ізраїльського колеги, який має досить сильні позиції за результатами опитувань громадської думки, ситуація Порошенка є менш оптимістичною, зауважує автор. Результати деяких опитувань свідчать про лідерство колишнього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, і в перегонах також фігурує шоумен Володимир Зеленський, якому приписують підтримку олігарха Ігоря Коломойського.
Але якою може бути реакція Ізраїлю, якби президентом став інший кандидат? «За словами дипломатів, Єрусалимові було б зручно з будь-яким із згаданих кандидатів, і він міг би добре працювати з будь-ким із них. Це є помітною зміною через два роки після того, як зв’язки між двома країнами зіпсувалися внаслідок голосування України в Раді Безпеки ООН за Резолюцію 2334, яка засудила Ізраїль за його політику врегулювання і заявила, що присутність Ізраїлю за межами Зеленої лінії, у тому числі, на сході Єрусалима, порушує міжнародне право», – пояснює автор.
«На папері Ізраїль може багато чого запропонувати Україні, навіть розбудову військових сил, але він не робить цього, тому що не бажає отруювати свої зв’язки з Москвою. Київ показав, що він розуміє геополітичну ситуацію в регіоні і ті обмеження, що стоять перед Ізраїлем через необхідність підтримувати тісні зв’язки з Москвою», – мовиться у статті.
Тим не менш, це не означає, що Ізраїль не надав допомоги Україні. Просто ця допомога була не у вигляді військової техніки або експертизи. Ізраїль допоміг із реабілітацією поранених у бойових діях, відправляв лікарів, а також проводив навчальні семінари у себе вдома та в Україні для медичного персоналу.
Автор також звертає увагу на те, що одним із занепокоєнь Києва є те, що у випадку будь-яких кроків щодо Єрусалима, він налаштує проти себе арабські та мусульманські країни, чиїх голосів він потребує під час голосувань в ООН у питаннях конфлікту з Росією.
From Ukraine with love (or at least admiration, with much in common) https://t.co/xalSXgek9C
— The Jerusalem Post (@Jerusalem_Post) January 18, 2019
Про те, чому газопровід «Північний потік-2» є геополітичною пасткою Росії, йдеться на сайті Harvard Political Review. «Коли бізнес змішується з політикою, результат може бути досить спірним. Коли міжнародний бізнес змішується з міжнародною політикою, це може призвести до геополітичного розладу», – зауважує автор. Саме такою, на його думку, є ситуація з «Північним потоком-2».
Хоча й канцлер Німеччини Анґела Меркель, і російський президент Володимир Путін стверджують, що проект є суто економічною ініціативою, такий бізнес Німеччини та Росії може суттєво вплинути на геополітику, кидаючи виклик багатьом європейським державам, особливо Україні.
Наразі Росія задовольняє близько 30% потреб Європи у природному газі, при цьому 40-50% постачань здійснюються через територію України. «Тепер, коли «Північний потік-2» буде забезпечувати попит західної Європи на газ незалежно від України, роль останньої в транспортуванні газу буде маргіналізована. Таким чином, країна не тільки втратить доходи від транзитних платежів, але й сплачуватиме більш високі ціни за природний газ – близько половини українського природного газу постачає «Газпром». Україна також може отримати меншу підтримку від західноєвропейських країн у випадку територіальної агресії з боку Росії проти України, оскільки західноєвропейські країни, залежні від російського газу, можуть підкоритися тискові Кремля. Такі країни будуть неохоче ухвалювати рішення, які кидають виклик європейській солідарності», – пояснює автор.
У минулому «Газпром» уже слугував інструментом політичних цілей – саме завдяки контролю над постачанням газу Росія могла чинити тиск на Україну, спричиняючи газові кризи. Подібних ситуацій можуть очікувати і західні країни, пише видання.
«Північний потік-2» можуть також використовувати для розширення російської військової присутності в регіоні Балтійського моря, що – у свою чергу – може вплинути на активність НАТО в тій місцевості. Тож і східна, і західна Європа мають причини для занепокоєння потенційними викликами миру і стабільності через російське домінування в енергетичному секторі, мовиться у статті.
«Короткострокові вигоди від «Північного потоку-2» для Німеччини та Росії є безсумнівними, але витрати, які понесуть сусіди, можуть створити ефект доміно для геополітики Центральної та Східної Європи», – підсумовує автор.
The reality of NS2👉The Kremlin-owned Gazprom has served as a tool to pursue political goals in the past. Thanks to its control over the gas supply to Ukraine, Russia was able to exert pressure on its western neighbor even before the annexation of Crimea.https://t.co/eZMxgH5nzr
— jeff franzius (@jk55044) January 17, 2019
Німецький політолог Андреас Умланд у статті для аналітичного центру Atlantic Council розмірковує над роллю демократичних сил Євромайдану у президентських та парламентських виборах України 2019 року: які вони мають шанси на успіх?
Антиолігархічні сили нарешті почали процес формування широкої коаліції, яка виступає за реформи. 11 січня під час конгресу різні реформістські групи висловили свою підтримку кандидатові у президенти Анатолію Гриценкові, який раніше був міністром оборони.
«Гриценко був би, мабуть, ідеальним вибором у президенти серед кандидатів, які зараз балотуються. Національна оборона, державна безпека та зовнішні справи є головними прерогативами президентства, тоді як соціальні та економічні питання в основному зосереджені в руках прем’єр-міністра, якого обирає парламент. Колишній військовий офіцер і досвідчений політик, Гриценко був би особливо добре підготовленим до президентської посади», – мовиться у статті.
Його партія «Громадянська позиція» має статус наглядача в Альянсі лібералів і демократів за Європу, в його команді є кілька політиків із міжнародними зв’язками, які допомогли б йому закріпити відносини зі Заходом. Ба більше, він має незатьмарену репутацію та імідж борця з корупцією, тож США та ЄС привітали б його команду у якості нових лідерів України, мовиться у статті.
Тим не менш, його шанси перемогти на президентських виборах є низькими – результати виборів певною мірою визначатиме те, скільки кожен із кандидатів може інвестувати грошей, і тут Гриценко переваги не має, у той час як на підтримку олігархів розраховувати він не може – адже він не хоче пропонувати їм нічого в обмін, пише Умланд.
Та якщо «Громадянська позиція» увійде у парламент, нова Верховна Рада отримала б важливого гравця, який просував би економічні та судові реформи, виконання Угоди про Асоціацію з ЄС та децентралізацію. Але Гриценко зіштовхуватиметься з різними викликами, зауважує політолог.
У ці часи європейські та американські партнери України мають повідомити «друзям» в українських містах, що їм варто діяти конструктивно, також давши зрозуміти, що гальмування процесу реформ та формування політичних альянсів тягнутимуть за собою певні наслідки. «Ставки є високими на майбутніх виборах в Україні, такою ж має бути і увага Заходу», – переконаний автор.
#politics #ukraine #ukrainianelections #elections || Atlantic Council @ACEurasia @UkraineOffice https://t.co/zgOwJDPmzO
— Andreas Umland (@UmlandAndreas) January 17, 2019