Спеціально для Крим.Реалії
Стороннім спостерігачам важко зрозуміти, навіщо в останні тижні російській владі та пропагандистам так багато дези й фейків ‒ причому з різних приводів. Навіщо потрібно було виводити на телевізійні екрани двох «туристів», які плутано розповідали одній з головних пропагандисток Росії про визначні пам'ятки Солсбері ‒ причому прийшли вони на телебачення не самі, а за прямою вказівкою президента Росії, «який порадив» їм зв'язатися з медіа.
Навіщо потрібно було вже після аргументованих висновків Міжнародної слідчої комісії, що займалася розслідуванням знищення малайзійського «Боїнга», підробляти документи на міфічну «українську ракету» ‒ та ще й так незграбно, що буквально на наступний день журналісти «Новой газеты» без особливих зусиль викрили підробку?
Навіщо потрібно було звинувачувати в загибелі російського військового літака в Сирії не тих, хто знищив його насправді ‒ сирійців (або самих російських зенітників, хто знає про реальне управління сирійською ППО?), а ізраїльтян ‒ та так незграбно, що вже через кілька годин самому президенту Росії Володимиру Путіну довелося говорити про «ланцюг трагічних випадковостей»?
Навіщо потрібно було невміло фальсифікувати вибори в Приморському краї на користь кремлівського кандидата ‒ щоб на наступний день у глави Центрвиборчкому Росії Елли Памфілової боліла голова й вона радила підсумки виборів скасувати, та скаржилася, що в Примор'ї перекреслили всю її роботу? Ось навіщо?
Спостерігачі скажуть про якихось «чорних лебедів», про дестабілізацію анахронічного режиму, просто про нещасливий для Кремля збіг. А я скажу ще й про заразність неправди. Коли багато та часто повторюєш неправду, врешті-решт, потрапляєш до реальності, де просто немає місця правді.
Я скажу ще й про заразність неправди
Знущалися з правди мало не всією країною ‒ від президента до народних артистів і перехожих на вулицях. Напускали туману про Крим, про «референдум», «незалежність» і повернення в «рідну гавань».
Напускали туману про Крим, про «референдум», «незалежність» і повернення в «рідну гавань»
Це почалося не вчора, але досягло своєї кульмінації під час анексії Криму. В одних кабінетах готувалися до підміни сечі російських спортсменів для того, щоб подарувати президенту переможну Олімпіаду, в інших ‒ розробляли операцію з окупації частини території сусідньої країни за участю «іхтамнетів», «ввічливих зелених чоловічків» та інших інопланетян.
Потім придумували про сечу ‒ аж до вигнання з Олімпіад. Про Донбас ‒ незважаючи на фактичне перетворення колись багатого індустріального району на полігон для панування бандитизму. Про «Боїнг», «підбитий» українським винищувачем, теж пропонували різні варіанти, які нічого спільного з дійсністю не мали ‒ пам'ятаєте? Спочатку неправду змішували з правдою, як каву з цукром. Потім, в решті решт, залишився один «цикорій».
У повідомленнях російського керівництва, його агентств і медіа більше можна правди не шукати. Навіть найзавзятіші пропагандистські ресурси після перегляду інтерв'ю російських ГРУшників заговорили про деградацію рідних спецслужб. Навіть військовим фахівцям важко позбутися думки, що в Міністерстві оборони Росії щось не так, якщо його представники примудряються сісти в калюжу двічі поспіль. Невже не видно, що це не калюжа, це брехня? І вони в ній купаються?
Напевно, коли починаєш брехати, потім вже не можеш зупинитися.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції