Багате: там, де ще зріють чаїрні яблука (фотогалерея)

Південна частина Багатого на тлі Внутрішньої гряди Кримських гір

У Колодязному провулку

Грушевий сніданок індиків у районі Грушового провулка

Польова дорога перетинає долину річки Кучук-Карасу (з кримськотатарської – «маленька чорна вода, річка»

Викинута іграшкова черепашка-ніндзя посеред дороги

Поруч – стихійне звалище будівельного сміття

Кучук-Карасу в цьому місці можна перейти по шматках бетонної плити. Витік річки – джерело Павло-Чокрак – розташоване на Головній гряді Кримських гір, на висоті 697 метрів над рівнем моря

Водорості маленької чорної річки

Плоди чаїра (чаїр – з кримськотатарської «сінокіс у лісі») в лісових хащах біля самої Кучук-Карасу. М'якоть цих яблук ніжно-білого кольору і приємного лісового аромату. Плоди чаїрів використовувалися корінним населенням для приготування фруктового меду (бекмеса), сухофруктів, джему, повидла і компотів

У старому яблуневому саду колишнього колгоспу «Гірський», що спеціалізувався на садівництві й тютюнництві

Долина Кучук-Карасу на тлі гори Хачи-Хаш (праворуч), біля підніжжя якої розкинулося сусіднє село Горлинка. За ним – однойменне водосховище

На балконі будівлі, де розміщуються сільська адміністрація і пошта, пустила коріння тополя

Меморіальний камінь у пам'ять жертв сталінської депортації в сільському сквері. 18 травня 1944 року до Середньої Азії депортували з тодішнього Бахчи-Елі всіх жителів з-поміж кримських татар, а через місяць, 20 червня, – вірмен, греків і болгар. Замість них у село завезли переселенців з Тамбовської та Курської областей Росії

На задньому дворі місцевої школи

Жовтневе сонце в зеніті