На «переможних» і старовинних вулицях Білогірська – Карасубазара (фотогалерея)

Пам'ятник «ввічливому» солдату з неприродно зігнутою назовні лівою стопою та іншими видимими скульптурними «косяками» встановили у сквері «афганців» три роки тому. Цього року для більшого ефекту його «підсилили» літерами Z і V

Сам меморіал загиблим в Афганістані білогірцям розташований в іншому місці 

Ці меморіальні таблички на фасаді гімназії №1 з'явилися нещодавно

Місцеву ДЮСШ (дитячо-юнацьку спортивну школу) «промаркували» трохи раніше

По сусідству зі спортшколою на тій же вулиці Луначарського – технологічний технікум з аварійним балконом на головному навчальному корпусі

«Безсмертний полк» із портретами Героїв Радянського Союзу, уродженців Карасубазара на фасаді Будинку побуту. Їхні бюсти, у тому числі й Олексія Мірошниченка (зверху ліворуч), встановлені на алеї в центрі міста

Запасне або забраковане погруддя Мірошниченка (ліворуч), а також Леніна на території міського підприємства ЖКГ

Стародавня вулиця Тополєва на лівому березі річки Бію-Карасу веде прямо до будиночка (біля нього стоять люди), де після війни і до самої смерті 1976 року жив із родиною Олексій Мірошниченко. До речі, саме цей район міста постраждав під час повені влітку 2022 року. Вулиця, названа на честь героя, перетинає центр міста в іншому місці

Школярі на вулиці Семашка, де розташована середня школа №2

Головна історична пам'ятка міста – руїни середньовічного караван-сарая в парку Таш-Хан

Архітектурні контрасти перед центральною райлікарнею (праворуч)

Українська вивіска, що збереглася на вулиці Луначарського

Водонапірна вежа з кримськотатарським прапором нагорі на тлі мечеті Сарису-Джамі

Крєвид на Білогірськ із долини річки Сарису. Над сосновим лісом видно верхівку знаменитої Ак-Кая

Річка Сарису (Жовта вода – з кримськотатарської) витікає з джерела на північному схилі Карабі-Яйли. На північно-східній околиці Білогірська Сарису впадає в річку Біюк-Карасу

Цими похмурими днями вулички та провулки 16-тисячного райцентру Білогірськ (Карасубазар до 1944 року), що примикають до берегів головної річки міста Біюк-Карасу, виглядають незатишними й ніби відчуженими від мирської суєти.