Спеціально для Крим.Реалії
Дуже цікаво спостерігати, як синхронно російські та проросійські ЗМІ в Україні відпрацьовують інформаційні кампанії, використовуючи одні й ті ж підходи і трактування, часто примітивні й бездоказові, але одночасно і масово. Як це відбувається у ЗМІ, підвладних Віктору Медведчуку, проаналізував «Детектор Медіа» у статті «Чорний Майдан. Як проросійські канали дискредитують протести у США». Ще цікавіше спостерігати, як кримські колаборанти та їхні ЗМІ намагаються наслідувати проросійські тренди і вбивають у мізки кримчан одні й ті ж брехливі постулати, окреслюють одні й ті ж картини, і навіть використовують одні й ті ж ілюстрації, а також одні й ті ж методи фальсифікації суті подій.
Як тільки у російських ЗМІ з'явилися трактування протестів у США, так і в Сімферополі редактор «Крымских вестей» Ірина Іванченко активізувала свого позаштатного коментатора Григорія Йоффе. І разом вони видали «на-гора» текст під заголовком «Оазис демократії виявився колосом на глиняних ногах». Нічого нового: ще з часів Маяковського та «Одноповерхової Америки» Ільфа та Петрова Росія «ховає» цього «колоса», одночасно передрікаючи крах долара і розквіт рубля. Але колос так і залишається колосом, а долар, на відміну від рубля, – все міцнішає.
У новому коментарі однакові методи: як російські, так і медведчуківські ЗМІ вдаються до одних і тих же маніпуляцій ‒ підміняють вимоги мирних протестувальників агресією «радикалів», шукають вигодонабувачів серед політиків і теорії змови. На тлі подій у США вони намагаються переконати кримчан що «Протести ‒ це погано» і «Жорсткі дії поліції ‒ це правильно». Те ж стверджують і Григорій Йоффе з Іриною Іванченко. І за цим стоїть одне, але пристрасне відчуття російської і кримської влади: як у Росії, так і в Криму вони до жаху бояться будь-яких протестів, будь-яких «кольорових революцій», будь-якої опозиції, будь-яких незгодних. Розуміють: якщо до цього дійде ‒ ні російській, ні кримській владі не оминути лиха. Тому вони намагаються будь-якими, навіть найбільш непристойними методами, як можна довше утримати узурповану владу.
Перекласти з хворої голови на здорову
Масові протести у США Григорій Йоффе пояснює так: «Прорвався нарив, який визрів давно. Все, що відбувається на Заході руйнує архітектуру сучасного світоустрою. Відходить у небуття великий міф про США, який ця країна свого часу сама про себе створила. Основою його був постулат, що демократія, свобода підприємництва і приватна ініціатива можуть створити рай на землі».
Григорій Йоффе не дарма вживає метафору «рай на землі», адже читачі розуміють, що рай ‒ поняття відносне, і що за релігійними постулатами створити його на землі неможливо. Але в США будували не рай, а зручну для громадян, успішну, сильну, щасливу країну. А раєм на землі частіше зображали комунізм, який будували в СРСР, але так і не збудували. Ось де справжній міф. Так чому в Америці заплановане вдалося, а в СРСР не тільки не вдалося, але й сам він богові душу віддав?
Йоффе говорить штампами, не помічаючи, що те, що він прагне спростувати, насправді є істиною і не спростовується. По-перше, не можна не помітити, що «архітектуру сучасного світоустрою» руйнують не протести темношкірих американців, а порушення Кремлем Статуту ООН і міжнародного права з застосуванням військової сили для переділу кордонів. З цього почалася конфронтація у світі. По-друге, хіба не демократія, вільне підприємництво і приватна ініціатива створили найбільшу і найсильнішу у світі американську економіку? І це не міф, а реальність.
Причому, цій економіці поки нічого не загрожує. Пандемію коронавірусу самі співрозмовники в Сімферополі винесли за дужки. Нагадаємо, що економіка Росії, яка так полюбилася Йоффе шість років тому, відносно до економіки США становить лише кілька відсотків. І у цієї економіки набагато більше загроз ‒ не тільки коронавірус, але і втрата прибутків від сировинного експорту; санкції, що все більше посилюються; кризи на транспорті, в аграрному секторі, екології. У власному домі, тобто в Криму, куди більше приводів турбуватися, ніж у США. Америка і без коментарів Йоффе з Іванченко виживе, а ось Крим шкода.
Йоффе каже: «В історії було багато всяких-різних повстань. Але до пори до часу державні системи придушення з ними могли впоратися. А ось у 50-60-ті роки минулого століття сталася масштабна революція, пов'язана з деколонізацією пригноблених. У ХХ столітті неможливо було продовжувати колишню політику. Саме тоді піднялися європейські держави-колонізатори, які насаджували свій диктат на Чорному континенті й отримували багатства, ресурси, висмоктуючи кров із васалів, вдали, що звільнили пригноблених і стали непричетними, відмитим, білими, пухнастими, безневинними».
Термінологія у вченого, треба сказати, ще та: «повстання там всякі-різні». Але з ними впоралися. Що, і в 1917 році впоралися? А ось у середині ХХ століття вже ‒ «революція». Революція? У чому вона полягає? А ось ще: «вдали, що звільнили».
Колоніалізм на заході спричинив визнання за всіма права на свободу, забезпечення прав людини. Зовсім інша справа ‒ радянський колоніалізм
Уся ця термінологічна плутанина не витримує жодної критики. Хтось з істориків чув про революцію 50-60-х? Але справа тут в іншому. Антиамериканізм завжди підживлювався спогадами про колоніалізм. І ось Йоффе теж вирішив зіграти на цьому старому, старезному конику. Так ніхто ж і не заперечує, що колоніалізм був. Але річ у тім, що західна цивілізація пройшла тривалий шлях до визнання неправомірності колоніалізму і звільнила їх, і почала шлях саме до зниження поля для насильства і неповаги до закону. Тому в західному світі сьогодні існують безліч правових держав. Колоніалізм на заході спричинив визнання за всіма права на свободу, забезпечення прав людини. Зовсім інша справа ‒ радянський колоніалізм, який Михайло Горбачов зруйнував у 90-х роках ‒ пішли від Росії республіки СРСР, пішли від Росії «країни Східного табору». Але Росія зараз неправдою та військовою силою прагне повернути втрачені колонії ‒ що Україну, що Прибалтику, що Чехію.
Сьогодні кремлівська політична культура збільшує поле насильства навколо себе. Вчинок американського поліцейського став відомий світові тому, що його зняли на відео небайдужі перехожі. Й американські силовики їм за це нічого не зробили. Водночас у Криму, коли російські силовики вчиняють неправомірні силові дії, обшуки й облави, тих кримських татар і журналістів, які намагаються зняти це на телефон і стрімити це відео на сайти, ті ж силовики заарештовують і потім судять за «екстремізм». Щоб ніхто не довідався про порушення законів і прав людини в Росії та Криму.
У держави є сила, але має бути ще й розум
Йоффе згадує пропагандистські вірші Самуїла Маршака про расизм на Заході, але не бачить расизму у себе під носом, коли російські силовики масово фальсифікують «терористичні» справи проти релігійних течій кримських татар і проти ніде у світі не переслідуваних вірян Свідків Єгови. Але захід свій расизм уже здолав, а Москва його ще нарощує. Ось і показали б читачам «Крымских вестей» правду про це.
На думку Йоффе, все, що відбувається, свідчить про те, що «у США ослабли м'язи». А читачі «Крымских вестей» знають, що, наприклад, військовий бюджет США перевершує весь бюджет Росії? У кого м'язи ослабли? А вони знають, що загальне фінансування американської поліції також перевершує весь російський бюджет? Але річ у тім, що в США розуміють те, чого не розуміють у Росії ‒ у держави є сила, але має бути ще й розум. Саме тому у США не розбомбили повсталі міста, а в Росії свого часу розбомбили повсталий Грозний.
Григорій Йоффе нарікає про те, що під час протестів в Америці трапляються погроми, але світові ЗМІ давно відповіли на це питання. Там погроми здійснюють маргінали, які паразитують на тілі масового протесту, а не саме учасники протестів. Завжди так буває, і провина американців, звісно, у тому, що вони не змогли відокремити одне від іншого. Але річ у тім, що російські телеканали, як і сам Йоффе, в репортажах і коментарях показують саме погроми, і практично нічого не говорять про кваліфіковані протести.
Водночас усі кримчани ‒ свідки того, як відразу після анексії Криму російські бізнесмени за участі силовиків здійснювали погроми та віджимання комерційних підприємств бізнесменів-українців і бізнесменів-кримських татар не лише на Південному узбережжі, але в усіх курортних містах. Йоффе мовчить про те, як приїжджі з Росії віджимали та нищили підприємства неугодних, як підпалювали та зносили ринки, посилаючись на нібито «незаконність». Хто ж знав, що Росія принесе до Криму своє беззаконня.
Напевно, Йоффе забув історію 75-річного колишнього заступника мера Ялти Олександра Стрекаліна, який помер, після того як підпалив себе на знак протесту проти погрому його кафе «Хоттабич». Нагадаємо ‒ погрому, вчиненого не бандитами, а новою російською владою. Ось і нагадали б читачам про кримські погроми, це корисніше, ніж брехати про американські.
«Убивчий» аргумент
Йоффе думає, що він наводить «вбивчий» аргумент, коли говорить: «А хіба не бажання продовжити всі ці історії рухало керівництвом США, коли воно посилало солдат у Корею, В'єтнам? При цьому нам розповідали, що ми в Афганістані щось там не так робили, тримали Східний блок. А як же тоді вийшло, що ми пішли з НДР, а вони як були в ФРН, так донині там і залишаються?». Насправді, це зразок примітивного мислення. У країнах, де були США, і за їхньої присутності, і за їхньої відсутності також відбувся суспільний прогрес, зміцнилася і розвинулась економіка, зміцнилася демократія. Приклад ‒ все та ж Корея. У південній її частині, де були США, виросла Південна Корея ‒ зараз сильна і розвинена країна, а в Північній, якій допомагав СРСР, так і залишилася Північна Корея, карикатурне державне утворення.
І хіба не про прагнення СРСР (читай ‒ Росії) продовжити своє колоніальне правління в Угорщині свідчить 1956 рік, у Чехословаччині ‒ 1968 рік, та й Афганістан? Провина цих колоній – у тому, що вони «хотіли жити з людським обличчям», а СРСР силою продовжував колоніалізм. Різниця в положенні радянських військ у НДР та американських у ФРН полягає в тому, що США не вважали німецьку державу своєю колонією, їхня епоха колоніалізму вже минула, а СРСР вважав Східний блок своїми колоніями ‒ насаджував свої партії, свою політику, провальний соціалізм, приводив до влади угодних правителів. Тому й пішли. А там залишилися. Навіть більше ‒ повстали у Польщі, країнах Балтії та інших країнах Європи. Тому що окрім сили мають ще й розум. І, до речі, здогадалися, що рано чи пізно Росія знову виявить агресію щодо Європи, і потрібно буде її захищати.
Григорій Йоффе наче робить висновок: «Ми стали свідками краху стовпів, на яких ґрунтувалася будівля західної демократії. Ці стовпи виявилися глиняними ногами, на яких стояв цей колос. Попереду нас чекає ще багато великих і маленьких сенсацій. Не сумніваюся». Соромно читати. Коментатор так і не назвав жоден розтрощений стовп. Жодний прояв краху західної демократії. А колос так і залишився колосом. Загалом вийшла жалюгідна спроба Йоффе подати свої порожні балачки у вигляді аналітики. Бідні читачі!
Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції