Керч, Піттсбург, Кривий Ріг. Чому таке стається і як захищатися від «невмотивованих» убивств?  

Що об’єднує убивства і напади, які зазвичай називають «невмотивованими»? Чи можна від цього захиститися? Яким мають бути превентивні заходи безпеки?

Поліція Києва витягла із озера тіла двох дітей і висунула звинувачення у вбивстві їхній матері.

У Кривому Розі, у дворі приватного будинку, поліція знайшла яму з тілами п’ятьох убитих людей. Є повідомлення, що це захоронення виявив чоловік, який розшукував свого зниклого сина.

В американському місті Піттсбурзі 27 жовтня озброєний чоловік, вигукуючи антисемітські гасла, зайшов у синагогу і убив 11 людей, важко поранивши при цьому ще шістьох, четверо з яких – поліцейські. Прокуратура США вимагає смертної кари для стрільця Роберта Бауерса, який пораненим здався поліції.

У Китаї 26 жовтня жінка напала на вихованців дитячого садка. Вона поранила ножем 14 дітей, які гралися на майданчику під час ранкової прогулянки.

В окупованому Росією Криму 17 жовтня в політехнічному коледжі міста Керч загинула 21 людина. За версією Слідчого комітету Росії, усіх людей убив 18-річний студент Владислав Росляков, який потім «наклав на себе руки». Президент Росії Володимир Путін, під керівництвом якого відбулася окупація Криму, назвав цей інцидент «результатом глобалізації».​

Що об’єднує усі ці, на перший погляд не дуже пов’язані між собою, надзвичайні ситуації?

Спільним є антисоціальна поведінка тих, хто насправді скоїв ці злочини, і відчуття незахищеності, що охоплює усіх людей, незалежно від того, де вони живуть.

Що з цим робити?

Олег Чабан, професор, психіатр

Олег Чабан, професор, завідувач кафедри медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету імені Богомольця:

– Якщо дуже спрощено, то ще засновник психосоматичної медицини і Чиказької школи психоаналізу Франц Александер у першій половині минулого століття розділив почуття провини і почуття сорому за їхнім емоційним змістом і визначив конфліктні моделі поведінки особистостей, пов’язані з ними.

Так от, якщо людина направляє негатив на самого себе, то це можна визначити як тип поведінки «самурая», що призводить до самознищення. А якщо особистість направляє цю енергію назовні – на інших людей або світ у цілому, – то це призводить до таких нападів, як у Керчі чи Піттсбурзі.

А що ми бачимо зараз? Ми бачимо, що кількість агресії у світі просто зашкалює. Римський клуб у своїй 43-й доповіді «Come On!» зазначив: «Світ перебуває в небезпеці, і його порятунок – це зміна світогляду».

Ключовою тезою доповіді є ідея «нового Просвітництва», покликаного сформувати цілісний гуманістичний, «відкритий до розвитку і вільний від антропоцентризму світогляд», що цінує стійкість і піклується про майбутнє.

Сучасні ж люди є «наповненими» технологічно, а «пустими» морально. Зараз настав час, коли стара модель виховання померла, а її замінив віртуальних світ, у якому немає моралі.

«Стрілялки», на яких виросло вже не одне покоління, притлумили відчуття цінності життя як такого. Причому як свого власного, так і життя інших людей.

Олексій Васильєв, психолог-консультант:

– Відповідь міститься у питанні: чому стрілянина у школах буває, а в аптеках – ні? Кажуть, що це питання сформулював уперше американський психолог Беррес Скіннер. А відповідь така, що у школах «вчать», а в аптеках працює модель безумовного прийняття, бо будь-які рецепти там приймають без осуду.

От якщо з’єднати низький рівень соціальних навичок, «вивчену» жорстокість, страх перед майбутнім, образу на тих, хто краще адаптований у соціокультурному середовищі, і відчуття власної винятковості, то це й може стати тим коктейлем, із якого виростають нападники і убивці.

Те, що на вигляд є «невмотивованим», насправді має свої причини і мотиви, от тільки «мстяться» не комусь конкретному, а «усім». Здебільшого це бажання піти, голосно «грюкнувши дверима», помстившись перед цим усьому світові через тих, хто просто у цей час у цьому місці. Напади, які ми сприймаємо як невмотивані, часто є символічною помстою усьому світу за те, що він не такий, яким би я хотів його бачити.

Якщо це визріло, то достатньо найменшого приводу, щоб відбувся «вихід» цих емоцій.

Навіть якщо подивитися на Гітлера, то його план «Барбаросса» був, по суті, розширеним суїцидом. І навіть те, що нападник у Піттсбурзі викрикував антисемітські гасла, врешті-решт – це тільки псевдоідеологічне «забарвлення» того ж самого патерну.

Кирило Недря, викладач, консультант поліції, оборонець ДАПу. Київ, 2017 рік

​Кирило Недря, доцент Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, оборонець Донецького аеропорту:

– Зрозуміло, що технології практично відкрили усім доступ до будь-якої інформації. І все тепер залежить від того, яка людина цю інформацію споживає. Якщо особистість має сформовану мораль і цінності, то вона використовуватиме цю доступність для власного розвитку і самовдосконалення. Така людина уміє фільтрувати інформацію.

Якщо ж усе навпаки: ми маємо справу з підлітком, який тільки формується, або ж із особою без моралі, – то спожита інформація заміщує мораль.

Наведу такий приклад. Пам’ятаєте серіал «Бригада»? Так от, після того, як його подивилися всі на пострадянському просторі, у багато разів виросла кількість організованих угруповань серед неповнолітніх, які чинили правопорушення дуже жорстокими методами. Щодо літніх людей, зокрема.

Тоді це був вплив телебачення. Тепер те саме, тільки з потужнішим ефектом, дає інтернет.

Без моралі та поваги до загальнолюдських цінностей неможливо рухатися далі. Жити не стане безпечніше, поки ми не виховаємо нові покоління у повазі до людського життя.

Сформувалася нульова толерантність за умови відсутності моралі і поваги до життя, та, що не менш важливо, і до смерті. За таких умов народжуються «активні стрільці» (active shooter – так називають це явище на Заході), які вже з нульових років періодично є звичним явищем, якщо не сказати трендом, на Заході.

З анексією Криму та початком війни на Донбасі насилля і смерть стали щоденною реальністю нашого життя і постійною темою інформаційного простору.

І от нещодавно «у наші двері постукали». Я не буду тут говорити про версії, я скажу те, що вже повторюю кілька років: ця небезпека реальна для нас усіх. Але ми не готові. І навіть не готуємося.

Чи можна підготуватися? Можна. Так, це важко. Важко передбачити і виявити, тому що «активний стрілець» – одинак. Він не розповідає, не формує групу, не вступає у взаємодію з кимось. І зброю у нас він може дістати нелегально. Відстежити офіційну купівлю можна, а от нелегальну дуже складно.

Як готуватися? Треба розробити алгоритми – план дій для тих, хто може опинитися у такій ситуації, і запровадити їх скрізь. Це як ДСНС вимагає від усіх мати план евакуації і проводити навчання та інструктажі з протипожежної безпеки.

Можна вчинити простіше – вже взяти готове. США мають такі плани дій.

Звісно, що для непідготованих людей така подія – зі стрільцем, або вибухом – страшний шок. Людей накриває паніка, вони починають хаотично метушитися, або ж, навпаки, впадають у ступор. Збільшує це чи зменшує кількість імовірних жертв? Збільшує.

Тож найперше, що треба зробити, – це блокувати паніку. Паніка – це завжди жертви. Про це мають пам’ятати всі. Якщо ж хтось поруч починає чинити панічні дії, таку людину треба рішуче привести до тями.

По-друге, якщо є можливість, треба заблокувати приміщення, щоб перекрити доступ «стрільця». У канадських школах, наприклад, двері мають спеціальні засуви, які дозволяють блокувати їх у разі надзвичайної ситуації.

Якщо ж такої можливості немає, або після того, як це зроблено, треба намагатися через вільні виходи залишити приміщення.

Не має змоги покинути – треба швидко шукати укриття. Дуже важливо, справившись із панікою, добре орієнтуватися у приміщенні і зрозуміти, куди безпечно можна переміститися. Треба шукати шляхи безпечного виходу із приміщення.

По-третє, або ж одночасно із цим, треба зателефонувати в поліцію і без зайвих слів чітко сказати, що саме і де відбувається.

По-четверте, треба мати навички тактичної медицини, щоб за необхідності вміти надати правильну медичну допомогу. Адже велика кількість жертв гине саме через її ненадання, або неправильне надання.

І ще одне: якщо ситуація критична, то здатність вчинити фізичний опір може врятувати життя.

Тож, Don’t Panic та Stop Panic, а також навчання… Принаймні, я намагаюся передавати знання усім. А ця небезпека загальна для всіх – для школярів, студентів, учителів, викладачів, поліцейських… Від цього, на жаль, ніхто не застрахований.

Зменшення людського у людині – це глобальна і багатошарова проблема. Вона потребує широкого обговорення, як на рівні окремих країн, так і на рівні ООН. Провідні психологи уже зійшлися на думці, що дітей треба навчати найперше людяності й здатності комунікувати один з одним для вирішення конструктивних завдань. Освоєння ж технологій уже відбувається спонтанно. Має бути запущений глобальний превентивний механізм, який постійно звужуватиме коло причин, що призводять до появи індивідів без моралі і цінностей.