Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Делегація російського парламенту Криму здійснила поїздку Росією. Депутати на чолі зі спікером Володимиром Костянтиновим побували в Єльці Липецької області та в Рязаний. Володимир Константинов та голова Липецької обласної ради Володимир Сєріков підписали угоду про міжпарламентське співробітництво. Але очевидно, що одна з головних цілей його поїздки було відвідування музею-заповідника Сергія Єсеніна.
Кримський спікер підбив підсумки зустрічі в російському регіоні: «Цією підсумком ми розпочали велику роботу, яка сталася не тільки у взаємодії в законодавчій сфері, а й у обміні досвідом у культурному, історичному, освітньому, туристичному та інших напрямках. Найвищим рівнем взаємовідносин стане реалізація спільних економічних проектів. Ми вже маємо успішні приклади такої взаємодії, пов’язані в тому числі з курортною сферою та оздоровленням».
Очевидно, що головним питанням візиту були домовленості про організацію поїздок, що відправляються до Криму, оскільки відсутність у такому організованому порядку може бути зменшено дефіциту курортників у прифронтовому Криму. Решта зв'язків Липецька з Кримом як тривала без жодних документів, так і розвиватися і за угоди, яка не впливає на вирішальну роль. Така думка повідомляє, коли бачиш, що місцем візиту обрано не діловий Липецьк, а «місто військової слави» Єлець, і три чверті матеріалу про поїздку займає розповідь про його «тисячолітню» військову славу, а не про ділове співробітництво. Такий у Костянтинова сьогодні стиль роботи.
До Р ж Володимира Костянтинова послали не стільки, щоб привітати обласну думку лише з 30-річчям. Місцеве першість він нагородив медалями «на ознаменування 10-ї річниці повернення Криму до Росії».
«Ми вдячні ряжанцям за підтримку кримчан в інтеграційний період, за активну взаємодію протягом десяти років. Однак нас об' веде не лише робота, а й насамперед любов до нашої Вітчизни – Росії. Рязань – це серце російської землі, батьківщина великого поета Сергія Єсеніна та багатьох інших визначних представників Русского мира», – зауважив Константинов .
Володимир Константинов
І більше справ у Рязаний у Константинова, як видно зі звіту, не було, навіть угоди не підписали. Цілком очевидно, що головною платнею його поїздки було… відвідування музею-заповідника Сергія Єсеніна. І не тому, що у спікера прокинулися літературні пристрасті, а тому, що Єсенін народився в селі, яке називається Костянтиновим, і він думає, що назва села ріднить його з цим місцем. Якщо я правильно пам'ятаю, то це вже не перший випадок, коли спікер відвідує це село в глибині Росії тільки тому, що він асоціює його назву зі своїм ім'ям.
Костянтинів вже був тут у 2017 році. Потім Спікер представив навіть свої фотографії на тлі вказівника з назвою села. Причому РІА пише, що поруч із цим селом спікер знайшов також село Аксьонове. Видно, щоб за компанію їздити із головою Криму. Але все воно складається з однієї вулиці – Приокської. І глава Криму Сергій Аксьонов щось не поспішає його відвідувати – або більше зайнятий, або тому, що там ще не народився жоден поет.
Але повернемося до Костянтинового. Парламентська газета Криму розміщує знімок , на якому цей раз спікер сфотографований на тлі тину, за яким стоїть дерев'яна рязанська хата з різьбленими білими віконницями на трьох вікнах. На цій фоні Володимир Костянтин і три його попутники в білих сорочках, відпрасованих костюмах, при краватках і в лакованих туфлях вишикувалися на щебневій підсипці вздовж плетеного тину. У коментарі він пояснює: «Єсенін – один із моїх улюблених поетів. У дні Кримської весни, коли наш півострів був на волосині від катастрофи, йому наснилися рядки з його віршу «Гой ты, Русь, моя родная», написаного на одному з плакатів у нашій школі. Це надихнуло мене, надало силу і впевненість у тому, що на нашу республіку чекає світле майбутнє в єдності з Росією…»
Залишається тільки гадати, звідки у спікера «рязанський смуток», якщо він народився в Молдавії , все життя жив, навчався і працював у Молдавії. Україна, а в Росії й якщо був, то лише на екскурсії?
Свою пристрасть до рязанського Костянтинового, а не до одного з кількох кримських (у Джанкойському та Сімферопольському районах) чи багатьох інших російських Костянтинівок, яких деякі в різних регіонах, Володимир Костянтин пояснює так: «Єсенін – один із символів культури Русского мира. Пам'ять про нього, вивчення його життєвого шляху, творчість для нас особливо цінне. Впевнений, що наша, російська, земля виховає ще багато Єсениних...»
Сергій Єсенін
Це надихнуло, виявляється, спікера, щоб зайнятися «вивченням його життєвого шляху», що «особливо цінне нам». Те, що Сергій Єсенін – геніальний поет, ні в кого не було і немає сумнівів ні в Росії, ні в Україні. Питання зараз у тому, яким «символом» і якої «російської культури» насправді був поет, який говорив про себе : ««Был я весь – как запущенный сад, был на женщин и зелие падкий…»
Назва великого поета Сергія Єсеніна символом тодішньої , ні теперішньої російської культури не можна тому, що його життя зовсім не збігається з пропагандою російських традиційних сімейних цінностей, які зараз ведуться на рівні державної політики Росії. Єсенін повторно і в житті, і в творчості заперечував усі «традиційні сімейні цінності».
Зінаїда Райх
Ось що пише про це російський сайт rustars.tv : «У популярності Сергія Єсеніна як поета велике значення зіграли жінки. Одного разу він вихвалявся другому, що в нього було більше 30 жінок, але з них по-справжньому він любив лише дві… Першою коханою Сергія Єсеніна стала Анна Ізряднова … Неза громадянська дружина Сергія Єсеніна помітила, що вагітна та повідомила цю радісну новину поетові… Анна залишилася одна з дитиною на руках... 1917 року Єсенін закохався знову. Його коханою, а потім першою законною дружиною стала Зінаїда Райх … Спочатку на світ з’явилася дочка Тетяна , а потім син Костянтин … Він і цей раз зібрав речі, і поїхав на пошуки кращої долі… Любов Галини Беніславської та Сергія Єсеніна була настільки руйнівною для обох, що призвела до психічного розладу. Галина та Сергій розлучилися після того, як він зустрів Айседору Дункан і провів з нею ніч. Йому було 44 роки, а йому 26 років… поки на свій вік, а Єсеніну ще не виповнилося 30 років, він проводив своє життя в постійних п’янках та бешкетах. Останньою надією на нормальне життя було знайомство з онукою Льва Толстого Софією . Дівчина щиро покохала Сергія, незважаючи на його сумнівну репутацію. Вони об'єдналися на Кавказі влітку 1925 року. Дівчина часто писала матері, розповідала про величезні гонорари чоловіка і про те, що він міг спустити всі гроші за кілька вечора. Постійні п’янки, зустрічі з друзями, величезні борги – таким було сімейне життя Софії та Сергія…»
Сергій Єсенін, Айседора Дункан та її прийомна дочка Ірма
Напрошується питання: якщо Сергій Єсенін – це справді «символ російського світу», то чи означає це, що і вся російська культура не така, як «традиційні цінності», що пропагуються, а так, як життя Сергія Єсеніна? Чи тут щось не те з цінностями та культурою, чи Сергій Єсенін не їхній символ…
Як відомо, життя геніального поета закінчилося трагедією. Але що стало насправді? Ось що пише про це російський портал газети «Культура» у статті «Немає сумніву, що сталося вбивство»: «На момент смерті Єсеніна було заведено 13 кримінальних справ. Майже всі ці справи стосуються 1923, 1924 і 1925 років і заводилися після п'ян бешкетів і скандалів. Спочатку Єсенін на них і увагу особливо не звертався. Але 23 вересня 1923 року трапилася справді велика неприємність, так звана «справа чотирьох поетів». Єсенін та його друзі – Кличков, Орєшин та Ганін – під час посиденьок у півній вигукували антисемітські та антирадянські гласи проти Троцького, Каменєва та Зінов’єва . Поетів заарештували та привезли до ЧК, допитував їх великий чекістський чиновник Славатинський. Завели кримінальну справу про антисемітизм... Єсенін об'єднував коло селянських поетів, а в середині 20-х років і далі найголовнішими питаннями для радянської влади були відносини із селянством. До 1925 року чекісти розібралися з монархістами, кадетами, есерами та меншовиками. Відомі операції «Трест» і «Синдикат-2», що почалися 1921-1922-го, призвели до того, що чекісти контролювали майже всі і всі… Він був селянським поетом, у ньому було багато антирадянських висловлювань. Чекісти хочуть з цим розібратися… У листопаді 1924 року був заарештований один із найкращих друзів Єсеніна, Олексій Ганін. Чекістами було сфабриковано справу «Ордену російських фашистів». Ганін написав маніфест, де закликав повалити радянську владу. По своїй міцності він записав до міністрів майбутнього уряду Єсеніна…»
Сергій Єсенін та поет Вольф Ерліх (у центрі)
У публікації розповідається і про іншу пригоду російського поета: «Під час повернення Єсеніна з Баку стався скандал з якимсь дипломатичним кур'єром Альфредом Рога. Вони посварилися у вагоні-ресторані поїзда, а потім п'яний Єсенін нібито рвався в купе цього дипкур'єра і хотів викрасти секретні документи. Коли Єсенін приїхав на вокзал, його заарештували, склали протокол, але відпустили».
У тій статті газети «Культура» описана загадкова смерть Єсеніна: «У Ленінграді поет оселився в «Англетері». Тоді це був не готель, а власний гуртожиток для відповідальних працівників. Єсенін оселився без реєстрації... Мабуть, пізно ввечері 27 грудня до Єсеніна хтось прийшов. Це могли бути московські чи ленінградські чекісти, яким було дано командувати повернути Єсеніна в психлікарню або взяти його під арешт… Почалася бійка, і його вбили. А потім була містифікація з підвищенням. Найсильніший доказ – велика кількість ран на тілі Єсеніна (а їх було понад 10) і, перш за все, страшна рана у нього на лобі. Довжиною 5-6 сантиметрів і шириною 2-3 сантиметри, нібито втиснута трубою... Хтось поета бив, є версія, що в хід пішла ручка «нагана». На фотографіях це прекрасно видно: ніякого опіку від труби немає, але в поеті вітекло ліве око, а під правим оком було поглиблення, - може здатися, що це кульове поранення або слід від удару гострим предметом. У поета було розірвано рота (потім його зашили в морзі), на скроні слід від удару, порізи на руках і странгуляційні борозни, сліди від задушення на шиї. Спочатку його душили якимось ременем чи тасьмою (про те, що продукт майже горизонтально широка странгуляційна борозна) і тільки потім, уже мертвого, підвісили, бо друга і третя борозні – сліди підвищення – не такі глибокі, і залишені вони вже вужчою крученою мотузкою. У поета права рука була задубіла, застигла - криміналісти кажуть, що він міг зривати нею зашморг. Через це з'явилися рани на долоні, і він помер із застиглою рукою».
Сергій Єсенін після смерті
Автор публікації пише також про нестиковки офіційної версії смерті поета: «Щоб повіситися, поет мав забратися на стіл заввишки 77 сантиметрів і поставити на ньому тумбу для канделябра – заввишки 1 метр 10 сантиметрів. Вночі, у темряві (світло не горило), у лакованих черевиках, у вузьких штанах, тумба була діаметром усього сантиметрів 30–40 і зроблена з неміцного гіпсу. Польські дослідники із міліцейської академії провели експеримент. Вони залучили спортсменів, але ніхто з них не зміг усе зробити так, як це представлялося в офіційній версії… Слідства фактично не було, воно залишилося лише дві-три роки. Усі речові докази зникли! Зникли мотузка, черевики, піджак, пістолет, багато рукописів. Не було проведено жодного слідчого експерименту. Вже 29 грудня у загсі видали свідоцтво про самогубство, 31 грудня Єсеніна поховали в Москві…»
А з цього також виникає питання: якщо Сергій Єсенін був «символом культури російського світу», то навіщо його вбили представники російської держави? І навіщо тоді «виховувати нових Єсениних», як каже спікер російського парламенту Криму?
Ось такі підсумки вивчення «життєвого шляху» та «пам’яті» про видатного російського поета із села Костянтинове Рязанської області…
Костянтин Подоляк, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції Крим.Реалії.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії . Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту : https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net . Також слідкуйте за основними подіями в Telegram , Instagram та Viber Крим.Реалії . Рекомендуємо встановити VPN .