Спеціально для Крим.Реалії
Відставки кримських силовиків та їх заміна призначенцями із сусідньої Росії ‒ явний сигнал початку нової політичної епохи в історії окупованого півострова. Сама окупація Криму була здійснена Кремлем за моделлю опори на колабораціоністську політичну та підприємницьку еліту захопленої території.
Рішення про «приєднання» до сусідньої країни «ухвалив» парламент, обраний ще до анексії півострова. На всіх провідних посадах на півострові залишилися ті, хто упродовж десятиліть контролював політичну ситуацію й був пов'язаний з різними кримінальними та навколокримінальними угрупованнями. Можна навіть сказати, що в порівнянні з попередньою добою ‒ часом Віктора Януковича ‒ позиції цих людей навіть посилилися, адже спільними російськими та кримськими зусиллями з влади та бізнесу витиснули представників донецьких кланів, які контролювали Крим за колишнього українського президента. «Макіївські» пішли, а «кремлівські» не прийшли.
Крим ‒ це територія, яку Москва зможе за бажанням проконтролювати й без місцевої допомоги
Крим перетворився на справжню «державу в державі», вотчину власних кланів ‒ не випадково його новий правитель Сергій Аксенов (Аксьонов) з таким захопленням відгукувався про діяльність голови Чечні Рамзана Кадирова, чий режим став символом такої «держави в державі», доказом можливості повної незалежності від Кремля за російські ж гроші.
Але ось тільки Крим ‒ не Чечня, в якій Кадиров підтримує стабільність свого керівництва після двох кровопролитних воєн на Кавказі, й мало хто розуміє, що чекає на Росію в разі краху цієї стабільності. Крим ‒ навіть не Дагестан, куди Кремль тільки нещодавно наважився відрядити першого в історії цієї кавказької республіки «варяга», який помалу зачищає місцеву криміналізовану «еліту». Крим ‒ це територія, яку Москва зможе за бажанням проконтролювати й без місцевої допомоги.
Присутність кримчан на керівних посадах у Криму була необхідна навіть не з точки зору забезпечення стабільності на півострові після окупації, а для банальної пропаганди ‒ показати, що це самі жителі Криму влаштували «кримську весну», самі взяли владу в свої руки, самі захищалися від «бандерівців» і самі приєдналися до Росії.
Кримська тема потроху зникає з російського інформаційного простору. Громадян тепер цікавлять пенсії, а не Крим
Але після окупації Криму минуло вже чотири роки, мало кого в світі та й у самій Росії цікавить ця пропаганда. Півострів ‒ як, втім, і сама Росія ‒ як і раніше, під санкціями. Кримська тема потроху зникає з російського інформаційного простору. Громадян тепер цікавлять пенсії, а не Крим. А Путіна, все очевидніше, цікавить реальний контроль над територією півострова, а не інтереси та апетити Аксенова чи Константинова.
Тому колабораціоністській еліті Криму, ймовірно, скоро доведеться серйозно потіснитися або взагалі піти «з пляжу» ‒ це й покликані забезпечити нові путінські силовики, прислані на півострів. Когось звільнять, когось заарештують, когось посадять. Втім, головним фігурантам «кримської весни», схоже, тюрма не грозить ‒ навіщо ж псувати міф? Їх, напевно, чекають або почесна відставка, або не менш почесний похорон. А що саме ‒ це вже вирішить Путін.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції