Спеціально для Крим.Реаліі
Кремль не може змусити владу США визнати Крим російською територією. Навпаки, американці поступово нарощують тиск на анексований півострів, що помітно дратує Москву. У росіян вистачає сил тільки на дрібні провокації в повітрі й вільні коментарі у відповідь на інциденти, що трапилися.
Міністерство оборони Росії «грізно» рекомендувало американським військовим не літати поблизу анексованого Криму. Недавній інцидент із перехоплення американського літака російським Су-27, на думку кремлівських генералів, був «стандартним» і «законним». Російське командування у вільній формі «порадило» американцям уникати таких маршрутів у майбутньому «або повернутися за стіл переговорів і домовитися про правила їхнього виконання». За їхнім ствердженням, Крим – «російська територія», тому польоти іноземних літаків-розвідників поблизу півострова є небажаними. «Відправляючи своїх пілотів для проведення розвідки в цьому районі Чорного моря, необхідно враховувати, що їх там зустрінуть російські винищувачі, а не українські партнери», – йдеться в заяві Міноборони Росії.
Повертатися за стіл переговорів повинен саме Кремль, а не Київ чи Вашингтон
Росіяни намагалися виставити ситуацію так, ніби не вони порушили міжнародне право й захопили чужу територію. Повертатися за стіл переговорів повинен саме Кремль, а не Київ чи Вашингтон. Російське військово-політичне керівництво усвідомлено ігнорує цей факт. Тому в Пентагоні нагадали росіянам, що мають повне право літати поблизу Криму. Директор Об'єднаного комітету начальників штабів, генерал-лейтенант Кеннет Маккензі, заявив, що вони продовжать розвідувальні польоти над Чорним морем, незважаючи на «небезпечні й непрофесійні» перехоплення американських літаків російською авіацією. «Повітряний простір над Чорним морем є міжнародним. У нас було повне право там перебувати. Такі польоти триватимуть», – зазначив генерал.
Американці продовжать розвідувальні польоти, щоб відстежувати військову активність Росії в Криму. Є обгрунтовані побоювання, що Москва може завести на півострів ядерну зброю. Йдеться про безпеку країн, що входять у НАТО, що безпосередньо зачіпає національні інтереси США. При цьому заперечення або претензії Москви мають другорядний характер. Перехоплення, небезпечні маневри й хамські коментарі – максимум, на який здатні російські військові щодо своїх американських колег. Не виключено, що у військовому командуванні Російської Федерації вистачає «гарячих голів», які, надивившись ефірів каналу «Звезда», вирішать, що вони здатні загрожувати американцям, але це ілюзія. Швидше за все, в Кремлі усвідомлюють, що в них немає можливостей навіть для короткої військової конфронтації з Вашингтоном. Більш того, вони за теперішніх умов не можуть наважитися на масштабний наступ проти України, яку кремлівські пропагандисти невпинно таврують «слабкою» або такою, що «не відбулася», державою. «Сильна» Росія четвертий рік тупцює на частині території Донбасу й голосно погрожує з території Криму, при цьому постійно отримуючи стусани й ляпаси за свою поведінку: санкції, політичний тиск у будь-якій формі, принизливі «чорні списки».
Перехоплення, небезпечні маневри і хамські коментарі – максимум, на який здатні російські військові щодо своїх американських колег
Розхвалені системи протиповітряної оборони С-400, що їх Москва показово завозить до півострова, також нікого не повинні бентежити або лякати. Кремль направив аналогічні озброєння до Сирії, але вони не врятували російську базу «Шайрат» від американського ракетного обстрілу. Наявність у Москви ядерної зброї не втримало турецьке командування від удару по російському бомбардувальнику Су-24. Росіяни, що прикривали анексію Криму необхідністю «захисту» від НАТО, отримали «під дих» від країни, що входить до альянсу. У підсумку все звелося до розмов про «удар у спину» і до заборони на постачання помідорів, а також на поїздки на турецькі курорти. Через деякий час у Кремлі забули про збитий літак, знову почали пропонувати Анкарі дружбу й спільні енергетичні проекти. В обох випадках російська влада не наважилася на силову конфронтацію з НАТО, незважаючи на публічне приниження та військову ганьбу.
Усе впирається в психологію російської влади, її політичні традиції. За останні роки політологи й фахівці з міжнародних відносин неодноразово переконувалися, що Москва б'є й нападає тільки на слабших супротивників: Молдова, Грузія й Україна на момент 2014 року. Якщо переводити все на просту мову, то йдеться про «гопницьку» манеру в зовнішній політиці: тиснути на слабких, підлабузнюватися до сильних або намагатися їх обдурити. «Держава-гопник» точно не піде війною проти соліднішого противника. Диверсії, провокації та дрібні капості можливі; гарячий конфлікт – ні. Зараз, коли Україна у військовому плані перейшла до «середньої вагової категорії», Москва демонструє обережність. Президент Володимир Путін виділяє братську любов, постійно розповідаючи українцям про те, що вони з росіянами – ніби «один народ». При цьому Кремль незграбно намагається грубіянити американцям, перехоплюючи їхні літаки й публікуючи уїдливі заклики. Щоправда, росіяни намагаються не переходити червоних ліній, залишаючи можливість для переговорів. Причина одна – в Кремлі побоюються, що у відповідь на їхні ескапади в Чорному морі американці почнуть стріляти, як це було в «Шайраті». І вистрілити у відповідь росіяни, скоріше за все, не посміють.
Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції