Бельбецька утопія

Спеціально для Крим.Реалії

Два кримських начальника ‒ Сергій Аксьонов і Дмитро Овсянников ‒ не поділили гроші федеральної цільової програми, закладені на розвиток авіаперевезень, що пов'язують півострів з його «рідною гаванню». У Криму вважають, що Сімферопольський аеропорт цілком впорається з цим завданням. Але в Севастополі протягом останніх 25 років марили про власні повітряні ворота. 2014 року городянам обіцяли, що завдяки Росії ця мрія стане реальністю. Які ж перспективи розвитку громадянського сектора севастопольського аеропорту «Бельбек» через два з половиною роки, після «російської весни»?

Міська влада носилася з ідеєю часткового переведення військового аеродрому «Бельбек» під цивільні потреби з самого моменту здобуття Україною незалежності, заснувавши для цієї мети особливе комунальне підприємство «Аеропорт «Севастополь». Один з проектів початку 90-х цілком відповідав духу часу. Тоді пропонували використовувати «Бельбек» в якості «аеродрому підскоку» для літаків, які возили в Росію і Україну товари з Туреччини та інших країн Середземномор'я. Передбачалося, що вантажні борти дозаправлятимуться в Севастополі, вивантажуючи тут частину турецького ширвжитку. Проект так і не реалізували через проблеми з паливом, які на той момент мала Україна.

Справжня історія «Бельбеку» як цивільного аеропорту починається з нульових років, коли інтерес до нього виявив український бізнесмен Олег Цуканов. Він став одним із співвласників ТОВ «Аеропорт «Бельбек», і міська влада, не маючи коштів на втілення своїх грандіозних планів, дала йому дозвіл на будівництво аеровокзального павільйону.

Цуканов планував розвивати «Бельбек» в якості міжнародного аеропорту, який прийматиме транзитні і чартерні рейси з регіону Середземномор'я. Зокрема з елітними іноземними туристами. Ідею підтримав тодішній голова міста Леонід Жунько, чия бізнес-«сім'я» на той час активно освоювала земельні ділянки під будівництво котеджів і готелів на західному узбережжі Севастополя.

Але незабаром з'ясувалося, що створення повноцінної інфраструктури аеропорту, яка відповідає українським і міжнародним стандартам, вимагає на порядок більше коштів, ніж могли собі дозволити Олег Цуканов і його партнери. Спроба взяти кредит у розмірі 200 мільйонів доларів в одному з англійських банків закінчилася невдачею, а 2007 року Міноборони України відмовило невдалим підприємцям у спільному використанні аеродрому, після чого вони стали шукати можливості для продажу свого бізнесу.

2010 року ТОВ «Аеропорт «Бельбек» перейшло під контроль однієї зі структур, пов'язаних з групою «Приват» Ігоря Коломойського. Від Коломойського місцева влада чекала значних інвестицій у цивільну інфраструктуру «Бельбеку». Однак новий власник вже через рік оцінив всю проблемність придбаного активу.

Навесні 2011 року чимало шуму наробило рішення компанії Коломойського «Дніпроавіа» скасувати рейси на «Бельбек» до початку липня. Причина: мале завантаження літаків і, як наслідок, збитки від перевезень. У літній сезон авіаперевезення поновилися, проте до його закінчення тодішній голова СМДА Володимир Яцуба «по секрету» розповів журналістам, що Коломойський має намір продати цивільний термінал «Бельбеку». У свій час до аеропорту придивлявся Вадим Новинський, але у нього вистачило обережності не втягуватися в цю авантюру. Час підтвердив прозорливість олігарха: аеропорт «Бельбек» прийняв свій останній цивільний рейс 19 листопада 2013 року.

З поверненням Криму в «рідну гавань» у Ігоря Коломойського перестала боліти голова з приводу кримської власності. Її експропріювала російська влада. Не уникнув цієї долі і «Бельбек», який перейшов у підпорядкування уряду Севастополя, який створив для оперативного управління забраним у «Привата» активом державне унітарне підприємство (ДУП) «Аеропорт «Севастополь». Втім, горда назва не зовсім відповідає дійсності. По суті, цивільний аеропорт на Бельбеку нині ‒ це лише маленький термінал з пропускною спроможністю не більше 60 осіб на годину, справа яку порушили в Міжнародному арбітражному суді в Гаазі ‒ Коломойський подав позов на відшкодування збитків.

Обіцянки-цяцянки

Серед численних обіцянок «російської весни» ‒ створення в Севастополі сучасного цивільного аеропорту, який до 2030 року має приймати 1,2 мільйона пасажирів (!) щорічно. Однак поки з квітня 2014 року на «Бельбеку» не сів жоден цивільний рейс, а дата відновлення роботи аеропорту переноситься все далі в майбутнє. Перелічимо основні віхи цього захоплюючого процесу.

У червні 2014 року т.в.о. губернатора Сергій Меняйло сказав, що перший цивільний літак має сісти в аеропорту «Бельбек» вже в липні.

У листопаді 2014 року той же Меняйло, вже затверджений на посаді губернатора, клятвено запевнив журналістів, що «Бельбек» почне приймати цивільні авіарейси наступного, 2015 року.

Навесні 2015 року за підсумками підписання угоди між Севастополем і Міноборони РФ про спільне використання аеродрому «Бельбек», російський чиновник гарантував, що експертизи та ліцензування завершать протягом 1-2 місяців і вже до літа 2015-го «Бельбек» обслуговуватиме рейси з різних регіонів Росії.

У липні 2015 року директор ГУП «Аеропорт «Севастополь» Вадим Базикін повідомив, що після капітального ремонту терміналу і створення всіх необхідних служб, на що потрібно 1,5 мільярда рублів, аеропорт почне повноцінно функціонувати навесні 2016 року.

Через півроку, у лютому 2016- го, той же Базикін пообіцяв, що чартерні рейси сідатимуть на аеродром «Бельбек» вже за 4-6 місяців. Однак у червні 2016 року заступник директора департаменту міського господарства Севастополя Андрій Чибісов повідомив, що процедура вибору інвестора для цивільного аеропорту ще не закінчена, а його запуск очікується до 2017-2018 років.

Нарешті, новий т.в.о. губернатора Дмитро Овсянников минулого місяця трохи знизив градус оптимістичних обіцянок. У своєму інтерв'ю агентству ТАРС він повідомив, що севастопольцям і міській владі ще належить довести доцільність створення на «Бельбеку» цивільного аеропорту, додавши, що пошукає для цього нові аргументи.

Час пішов

Чому ж змінилася риторика севастопольського начальства від бравурних обіцянок до нерішучих сумнівів? Річ у тому, що сума 1,7 мільярда рублів, запланована в рамках ФЦП, недостатня для будівництва в Севастополі сучасного аеропорту. За інформацією джерела знайомого з ситуацією на «Бельбеку», на початку нульових років загальний обсяг інвестицій, необхідних для створення повноцінної інфраструктури, оцінювався в 600 мільйонів американських доларів. Неважко помітити, що сума, яку 2014 року мали виділити з російського бюджету, становить менше 5% від необхідної. Решту витрат планують покрити за рахунок комерційних структур. Але, судячи з усього, охочих за два з половиною роки так і не знайшли.

Уже досвід попередніх власників аеропорту показав, наскільки складна це справа. Географічно «Бельбек» розташований у «ведмежому кутку» Криму і в цьому сильно програє Сімферопольському аеропорту, який знаходиться всього в 60 кілометрах, у самому центрі півострова. Навіть з Севастополем військовий аеродром, який до початку 90-х років нікому не приходило в голову використовувати для цивільних потреб, не пов'язаний транспортною інфраструктурою.

Немає інфраструктури і в самому аеропорту. Всю її доведеться створювати з нуля, на що і будуть потрібні колосальні витрати. При цьому справжніми господарями аеродрому залишатимуться військові. Щоправда, в Росії є успішний досвід функціонування аеропортів спільного базування, проте не варто забувати, що на «Бельбеку» всього одна злітно-посадкова смуга. Це означає, що вона в будь-який момент може бути тимчасово закрита для цивільних рейсів, а російські військові використовують аеродром набагато інтенсивніше, ніж розміщувана тут до 2014 року українська бригада тактичної авіації.

І, нарешті, найголовніше ‒ це поточний статус Криму. У концепціях розвитку, створених у дев'яностих-нульових роках, «Бельбек» розглядався як міжнародний аеропорт, який прийматиме вантажні, чартерні та транзитні рейси з Сирії, Туреччини, Кіпру. Однак сьогодні, у зв'язку із забороною ІКАО на польоти до Криму, про це можна забути. Окрім того, будь-який приватний інвестор, який отримує контрольний пакет акцій на «Бельбеку», зіткнеться з ризиками санкцій і міжнародних позовів. Тому легко зрозуміти, чому дворічні спроби севастопольської влади залучити до проекту комерційні структури закінчилися безрезультатно.

У зв'язку з цим, у Москві схиляються до висновку, що набагато простіше вкласти кошти в розширення Сімферопольського аеропорту, залишивши «Бельбек» лише для «літерних» бортів. Нещодавно стало відомо, що Дмитро Овсянников отримав останній термін для пошуку інвестора ‒ 1 листопада. Якщо до зазначеного часу зацікавлені особи не будуть знайдені, то на ідеї громадянського аеропорту «Бельбек» можна буде поставити жирний хрест. І, швидше за все, він увійде в довгий список невиконаних обіцянок, які щедро роздавалися севастопольцям 2014 року.

Захар Самсонов, севастопольський оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції