Чорноморське: на старті оксамитового сезону

Спеціально для Крим.Реалії

Упродовж «високого» сезону, що вже промайнув, міністерство курортів і туризму Криму не переставало повторювати, що цьогоріч дещо змінились пріоритети приїжджих відпочивальників. Мовляв, їх став більше цікавити Західний Крим, і тепер цей регіон за популярністю вийшов на рівень Південнобережжя.

До речі, керівник відомства Сергій Стрельбицький, який 3 вересня разом із головою уряду Сергієм Аксьоновим та деякими іншими місцевими чиновниками, вперше презентував можливості Криму на Східному економічному форумі (СЕФ) у Владивостоці, узагальнив кількість нинішніх відпочивальників станом на 26 серпня – 4 млн. 25 тис. При цьому уточнив, що 39% із них припало на Південний берег, 38% – Західний, 18% – Східний і 5% побували у інших місцях.

Міністерський офіціоз, власне кажучи, і мотивував мене на старті нового, оксамитового, сезону вирушити до віддаленого райцентру Чорноморське. До найбільшого населеного пункту, можна сказати, столиці овіяного романтикою мандрівок і древніми легендами західного півострова Тарханкут. Аби вже на місці і наживо якось звірити офіційну статистику з реальним станом пляжно-туристичних речей.

Селище Чорноморське

Така нагода випала буквально у перші хвилини перебування на чорноморській землі, певніше – тутешньому автовокзалі. Дві пенсіонери, вбачаючи у пасажирах автобуса із Сімферополя своїх потенційних клієнтів, одразу запропонували «пристойне житло» за три-чотири хвилини ходу від моря, щоправда, зі зручностями на дворі за якихось 300 рублів (приблизно 115 гривень). «Цього літа народу у Чорноморське приїхало багато, у тому числі й українців – з Донецька, Дніпра, Харкова, але не до нас, – відповіла на моє запитання про сезон одна з них, Ніна Андріївна, – а до тих,хто розміщував рекламу в інтернеті».

Інший випадковий співрозмовник Петро Григорович, котрий мешкає у селищі вже понад півстоліття, а сам, етнічний болгарин, родом із Одещини, іншої думки. «До 14-го року, – повідав чоловік, – ледве не о п’ятій ранку люди займали місця на пляжі. А зараз подивіться – вільно. Я сам одну із кімнат своєї двокімнатної квартири здавав тоді курортникам.Тепер от тільки родичі з Красноярська навідуються».

У пляжній зоні селища, тобто вздовж всього узбережжя Вузької бухти, у перший день осені справді великого скупчення народу явно не було видно. Доволі прохолодний бриз встиг добряче позначити піщану берегову смугу викинутими водоростями. Хоча морська вода при цьому залишалась достатньо прозорою і лагідно теплою, приблизно + 20-21. Проте лише одиниці віддавали перевагу плаванню. Переважна більшість, як ота відособлена компанія чи-то прибулих із ДНР чи-то тільки їхніх прихильників на дальньому фоні газодобувної платформи Чорномонафтогазу, просто задумливо коротала час під південним небом.

Решта знаходила прихисток у тіні поодиноких пляжних дерев. Чи під старим радянським пам’ятником Їхтіандру верхом на дельфіні посеред пляжу. Тим самим, що списаний зі знакової кінострічки «Людина-амфібія», що у 60-ї роки минулого століття знімали неподалік, у «піратських» гротах живописного урочища Атлеш. Не було видно і охочих здати цінні речі до пляжних камер схову.

Не було видно і охочих здати цінні речі до пляжних камер схову.

Натомість відчайдушні місцеві підлітки, як заведено, шукали небезпечних для їхнього здоров’я і навіть життя пригод на іржавому старому пірсі.

На іншому ж кінці Вузької бухти, під руїнами античного городища Калос Лимен (з грецької перекладається як Прекрасна Гавань), можна було спокійно усамітнитись або ж половити крабів.

​На самому просякнутому античному історією городищі теж було порожньо.

Майже вся необхідна для пересічного туриста інформація про Калос Лимен міститься на вигорілому від сонця щиті. Поруч височіє ще один історичний і водначас діючий об’єкт ‒ передній створний навігаційний знак де-юре все тієї ж української приналежності бухти Вузької.

Буквально через дорогу від древнього грецького поселення розгорнуте будівництво сучасного італійського села в Криму.

Це, либонь, головний інвестиційний проект не лише для 12-тисячного Чорноморська, а й всього Західного Криму Проект, як пише місцева преса, теж представлений на згаданому вище форумі у Владивостоці. Будівництво ще з осені 2014 веде група компаній КСК – перший професійний девелопер Криму. «Італійське село в Криму» складатиметься з сімнадцяти черг: таунхаусів, вілл і котеджів. У проект також включені об'єкти, що забезпечують всі потреби мешканців: SPA-центр, ресторани, магазини, дитячий майданчик, спортивний комплекс з лазнями, саунами, волейбольної і баскетбольної майданчиком і тенісними кортами, аквапарк з кількома басейнами і гірками, власний пляж. Комплекс планують здати в експлуатацію у другій половині 2020 року. Президент КСК Микола Шалімов заявив у кримських ЗМІ, що на Петербурзькому міжнародному економічному форумі у червні 2016 його проектом зацікавились італійські інвестори. Проте далі справа, схоже, ніяк не пішла. Позаяк Шалімов із цим самим перспективним італійським проектом поїхав шукати грошовитих клієнтів на Далекий Схід. Може, через це темп монтажних робіт на об’єкті того дня важко було назвати ударним.

Якщо казати про якесь пожвавлення, велелюдність у чорноморський День знань загалом, то її більш-менш створив і забезпечив приморський Комсомольський парк. Але передовсім за рахунок місцевих школярів, яким батьки елементарно влаштували свято. Тому у парку поруч із набережною працювали численні атракціони.

Та інша традиційна забава для наймолодших ‒ машинки і кінні брички з любовною бляшанкою-табличкою ззаду.

На дорослих же відвідувачів «родом із СССР» чекало пиво за 60 рублів та інші подібні напої і наїдки, влючно зі стриптизом топлес.

Або ж на іншого любителя-гурмана тільки виключно кримські корисні солодощі і натуральні еко-десерти. Але знову ж таки черг біля торгових яток з ними не влаштовували. Ба, взагалі нікого не було видно.

«Людей цього року начебто приїхало чимало, - констатувала одна із вуличних продавчинь Ольга, - але от беруть вони товар рідко і мало. Не можливо «відбити» утримання точок на набережній. Плата і податки постійно підвищуються. Раніше у мене було три точки, зараз тільки дві. Одним словом, стало важче». А от її колега із сувенірної ятки тихо з оглядкою зізналась, що «при Україні було краще» і поки не збудують міст, ситуація не поліпшиться. На міст як панацею покладалась і працівниця екскурсійного бюро. Біля її робочого місця за декілька годин так і не побачив жодного клієнта.

Утім, найбільше все ж здивували у Чорноморському того дня не ці курортні деталі, а відсутність надокучливої зовнішньої політичної реклами. Ані у самому центрі, де традиційно для кримських міст і великих селищ стовбичить пролетарський вождь.

Ані на центральних вулицях Кірова, Революції. Жодного звичного для виборчої пори білборда чи сітілайта. Місцевий таксист підтвердив: її немає ніде у райцентрі. Потрапив у вічі лише єдиний безликий банер про дату виборів до Держдуми на в’їзді. А от туристичні вказівники на перехрестях райцентру зустрічались.

Хоча відразу спливало на думку цілком слушне: навіщо дублювати назву об’єктів англійською, якщо іноземних туристів удень зі свічкою, як-то кажуть, тут не знайдеш ? Та й не передбачається їхня поява при всьому бажанні чорноморців, до яких до анексії їздили переважно поляки і німці, в досяжному майбутньому. При чому не тільки у Чорноморському.

Анатолій Кримський, блогер

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції