Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
З конфліктом між представниками уряду Росії та головою російського уряду Криму Сергієм Аксьоновим пов'язано безліч здогадок і припущень.
Одні кажуть, що Адміністрація президента Росії зам'яла цю історію, бо у Москви просто немає альтернативи Сергію Аксьонову, так що випад урядового джерела – лише чергова провокація з метою дискредитувати нинішнє керівництво Криму та переформатувати його склад.
Інші вважають, що недавній конфлікт і несподіване затримання крадія керівника Феодосійської міської адміністрації – це ще одна спроба федералів вказати очільнику Криму на його місце. Мовляв, вся адміністративна вертикаль у республіці збудована на креатурі Аксьонова, і якщо хтось горить на хабарах – то це завжди удар по ньому.
Ажіотаж довколо Сергія Аксьонова та його слів про небажання Москви фінансувати проекти за Федеральною цільовою програмою є публічним атрибутом більшого конфлікту – за лояльність російського президента
Беручи до уваги логічну спроможність цих версій, наразі є всі підстави вважати, що ажіотаж довколо Сергія Аксьонова та його слів про небажання Москви фінансувати проекти за Федеральною цільовою програмою є публічним атрибутом більшого конфлікту – за лояльність російського президента.
По різні сторони барикад опинилися чиновники приблизно рівні за цінністю для Володимира Путіна. Вони потрібні йому не тільки для забезпечення власного фізичного і політичного виживання, а також гарантування недоторканності сімейного капіталу, але і для збереження «стабільності» режиму.
Протистояння точиться між основними бенефіціарами анексії півострова (зв'язкою «Сергій Шойгу – Олег Белавенцев – Сергій Аксьонов – Сергій Меняйло») і економічним блоком федерального уряду, відповідальним за розвиток півострова (командою «Дмитро Медведєв – Дмитро Козак – Олексій Улюкаєв»).
Попри всі очевидні промахи керівництва Криму і Севастополя, попри весь той корупційний треш, який ми спостерігаємо практично 2 роки, Сергій Аксьонов та його найближчі соратники-корупціонери зберігають свої посади і вже не бояться публічно називати федеральних міністрів «штатними метальниками лайна».
«Яструби» з оточення Володимира Путіна стали активно пресингувати економічних «голубів»
Страх втратили? Так. І причина тому – величезна волохата лапа, яка утримує Сергія Аксьонова в його кріслі, адже зараз на кону не майбутнє республіки, а місце наступника Володимира Путіна.
Останній конфлікт, що закінчився виправдувальним завіренням адміністрації президента Росії і віце-прем'єра Дмитра Козака, що «про відставку уряду Криму не йдеться», показав, що «яструби» з оточення Володимира Путіна стали активно пресингувати економічних «голубів».
Перший у черзі в петлю
Що думає президент Росії, ніхто не знає, а тому його свита просто намагається вгадувати мотивацію і настрій шефа. Володимир Путін цілком може піти на четвертий термін, а може і передати владу у спадок, як це неодноразово робилося в Росії.
Вибори в Росії – інститут абсолютно нестійкий і неспроможний. Тому влада змінюється тільки революційно (в результаті таємного перевороту/ громадянської війни) або шляхом визначення наступника. Розуміючи це, кремлівська рать продовжує підкилимну боротьбу, навіть незважаючи на плачевний стан Росії на міжнародній арені і серйозні проблеми з енергозалежною економікою, яка однозначно посилить соціальну напругу в 2016 році.
Головна мета – президентське крісло. У сутичці беруть участь і абсолютно залежний в плані народної підтримки голова уряду Дмитро Медведєв, і більш ніж самостійний Сергій Шойгу
Головна мета – президентське крісло. Проте рівень впливу і незалежності потенційних претендентів абсолютно різний. У сутичці беруть участь і абсолютно залежний в плані народної підтримки голова уряду Дмитро Медведєв, і більш ніж самостійний Сергій Шойгу, навколо якого створений персональний міф, що межує з культом особи.
Немає жодних сумнівів у тому, що нинішня структура влади в Криму склалася за підтримки міністра оборони Росії. Ймовірно, Сергій Меняйло і Сергій Аксьонов були обрані для керівництва республікою Олегом Белавенцевим – людиною, чия кар'єра нерозривно пов'язана з Сергієм Шойгу.
Але якщо в Сергії Меняйлі Белавенцев був упевнений, то брак досвіду і банальної апаратної компетенції в Аксьонова вирішив компенсувати досить сильним професіоналом Євгенією Бавикіною, яка теж представляє команду Шойгу.
Це такий зовсім східний стиль керівництва. Всі знають, що Сергій Шойгу не прощається зі своїми посадами – він їх збирає. Коли в 2012 році чиновник «пішов» з МНС і ненадовго став губернатором Московської області, недалека аудиторія подумала, що його понизили на посаді. Насправді ж Сергію Шойгу просто віддали Московську область на додачу до міністерства оборони.
Докази: МНС Сергій Шойгу керував з 1994 до 2012 року, після себе на посту залишив «технічного» і безликого Володимира Пучкова, абсолютно йому відданого. А посаду губернатора Московської області передав синові свого давнього соратника – Андрію Воробйову (чий батько був одним з творців МНС Росії в його нинішньому вигляді секти свідків Шойгу).
Недоторканною і цілком незалежною особистістю чинний міністр оборони став 1999 року, коли йому доручили керівництво партією «Єдність», яка пізніше перетворилася на майданчик для формування «Єдиної Росії». Наприкінці 90-х єльцинській родині потрібний був керований президент і «герой», здатний очолити нову пропрезидентську парламентську силу, – ним і став Сергій Шойгу.
Міркування в дусі «ось зараз буде десант московських чиновників, а всіх цих місцевих бандитів розженуть» – велика помилка, принаймні доки в обоймі вищої російської еліти Криму керує Сергій Шойгу
Тепер вся кримська команда міністра виведена за межі поразки. Заміна Сергія Меняйла чи Сергія Аксьонова на якогось московського чиновника спричинить дисбаланс і означатиме, що управлінська імперія Шойгу близька до краху.
Тому міркування в дусі «ось зараз буде десант московських чиновників, а всіх цих місцевих бандитів розженуть» – велика помилка, принаймні доки в обоймі вищої російської еліти Криму керує Сергій Шойгу.
Цапи відбувайли
Очевидно, що відповідальних за провали у виконанні Федеральної цільової програми шукатимуть не тільки на рівні нікому не потрібних кримських міністрів, а й серед членів федерального уряду. Перший кандидат – керівник Мінекономрозвитку Олексій Улюкаєв, на якого покладена найважливіша місія з реалізації кримських інфраструктурних проектів.
Відповідальних за провали у виконанні Федеральної цільової програми шукатимуть не тільки на рівні нікому не потрібних кримських міністрів, а й серед членів федерального уряду
Ще в середині осені міністр говорив про те, що проблеми виникають у тих проектах, де потрібне узгодження з Радміном Криму (помилки, та ще й передача справ від розформованого міністерства у справах Криму). Тепер стало зрозуміло, що подібні заминки носять системний характер.
Можливо, це відбувається тому, що кримські чиновники хочуть самостійно, без узгодження з центром, розпоряджатися коштами російських платників податків, можливо – через найжорстокіший кадровий дефіцит і банальну нездатність нормально підготувати документи.
Але поки ясно одне: Сергія Аксьонова прибирати з посади ніхто не буде. А ось Олексію Улюкаєву і економічному блоку уряду цілком можуть виставити рахунок вже в 2016 році, напередодні майбутньої соціальної кризи.
Лев Абалкін, кримський політолог
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції