Ясна річ, для 38 ветеранів війни, яким напередодні 9 травня вручили ключі від дво- й однокімнатних квартир у двох щойно зданих в експлуатацію дев’ятиповерхівках у Сімферополі на проспекті Перемоги (ще 32 ветеранів-новоселів у той же день ощасливили в Севастополі), це стало довгоочікуваним святом. На нього разом із ріднею вони чекали не одне десятиріччя у тісних «хрущовках», старих, напіваварійних будинках, де часто-густо звичні комунальні зручності були великою розкішшю.
Це важко збагнути, але ветерани, наймолодшому з яких 88 років, настільки змирились із цим «статус-кво», що, як розповів автору цих рядків колишній посадовець державного унітарного підприємства «Кримське управління капітального будівництва», чи не упродовж року міській владі довелось вишукувати і вмовляти людей, щоб ті, зрештою, погодились... отримати законні ордери.
«Мене вже стільки разів обманювали з цим безкоштовним житлом у виконкомі, – зізнався фронтовий сержант-піхотинець Віталій Федотов, котрому, до слова, 7 травня виповнилось 92 роки, – що я спершу й не повірив. Декілька років тому мені навіть показували «мою» квартиру, але потім про це забули. Тому вирішив, що то якась чергова обіцянка».
Ключі від квартир ветеранам вручає російський міністр Мень
Радий був квартирному подарунку і колишній партизан-підпільник Кудус Юнусов, що мешкає у тимчасовому будиночку в Ак-Мечеті. Старий, як і більшість його ровесників, не приховували своїх почуттів. Одна бабуся, якій дали в руки мікрофон, щиро дякувала республіканській владі й персонально Володимиру Путіну за «прекрасну миттєвість». Випромінювали задоволення і самі благодійники – міністр будівництва і ЖКГ РФ Михайло Мень, голова уряду Сергій Аксьонов і спікер Володимир Костантинов, які по черзі вручали людям ключі від безкоштовних квартир.
Утім, безкоштовними виявились виключно однокімнатні, які чітко вписувались у федеральну ветеранську програму, себто мали загальну площу 38 квадратних метрів. За решту площі потрібно було вже доплачувати з розрахунку 29 тисяч рублів за квадратний метр. Щоправда, на це із 38 новоселів зголосились лише двоє, котрим дістались двокімнатні квартири у 60 квадратних метрів.
новосели
У ці та інші деталі на тлі урочистої атмосфери місцевих журналістів не стали особливо посвячувати. А ті, у свою чергу, і не розпитували, цілком обмежившись озвученими планами щодо вирішення квартирного питання для решти 167 ветеранів війни до кінця року і обсягами самого фінансування. Такий вже тренд, як уже вкотре переконався, когорти місцевої журналістської братії – не турбувати державних мужів «другорядними» питаннями, а працювати переважно на «прийом». Користуючись нагодою (адже не кожен день до Сімферополя прилітає міністр із «білокам’яної»), я все ж ризикнув запитати міністра стосовно забезпечення таким же бюджетним житлом інших ветеранів – бойових дій (учасників бойових дій за українськими законами), Збройних сил, чорнобильців тощо. Одне слово, першочерговиків, позачерговиків і просто черговиків місцевого, Сімферопольського, гарнізону, яких наразі налічується не мало не багато, а декілька сотень осіб. І які разом із родинами в квартирній черзі перебувають ще з 1992-1993 років. За українськими законами, дехто з них могли отримати довгоочікувані квартири за тією самою адресою, тобто у тих же двох 9-поверхівках на проспекті Перемоги, 211Е і 211Д. Можливо, навіть цьогоріч. Якби, звісно, не «кримська весна», подальша націоналізація незавершенки МОУ (будинки станом на березень 2014 року були готові приблизно на 70-80%) і передача її інвестору й одночасно генпідряднику «Краснодарбуд», котрий, буцімто, за федеральну субвенцію добудував саме до 70-річчя Перемоги будинки для ветеранів ВВВ. Чому «буцімто», бо приблизно квартир 40 головний інвестор-генпідрядник, якому дісталась «націоналізована» нерухомість українського оборонного відомства без прозорого тендера, з часом виставить на первинний ринок. І таким чином відіб’є свої мільйонні витрати. Навіть якщо залишкову вартість української нерухомості нові господарі і не дуже високо оцінили через начебто низьку якість внутрішніх водопровідних мереж, склопакетів і т.і. Власне, продаж квартир – а це значно дорожчі дво- і трикімнатні – у згаданих вище ветеранських будинках передбачений підписаною наприкінці минулого року тристоронньою угодою між «Краснодарбудом», його буцімто дочірньою компанією «Кримбуд» і ДУП «Кримське управління капітального будівництва». Хоча до кінця 2015 року, швидше за все, угода буде скорегована, розповіли мені фахівці. І при цьому не переставали наголошувати, мовляв, політична, «святково-переможна» доцільність переважила в угоді суто економічні розрахунки.
Орієнтовно наша допомога – це 4 тисячі рублів за 1 квадратний метр майбутнього житлаМихайло Мень
Звичайно ж, всього цього розлогого «бекграунду» російському міністру я не озвучував, а лише спитав конкретно про житло для військових пенсіонерів. «У нас є програма «Житло для російської сім’ї» (вона розрахована лише до 2017 року, – авт.), – відповів мені Мень. – Вона розрахована на різні категорії, в тому числі й ті, про які ви кажете. Принцип її формування – ми допомагаємо регіональним забудовникам щодо комунальної інфраструктури. Орієнтовно наша допомога – це 4 тисячі рублів за 1 квадратний метр майбутнього житла. Умови такі, щоб вартість квадратного метра була нижчою від середньо ринкової для цього регіону на 20%, але не перевищувала 35 тисяч рублів. І вже муніципалітет під керівництвом глав регіонів складає відповідні списки з переліку цих категорій, визначає пріоритетні категорії. На нашому сайті можна подивитися загальний перелік категорій. І Крим, і Севастополь заявили про ці програми, розглядають можливі варіанти. Будемо підтримувати. Через механізм агентства іпотечного житлового кредитування».
Таким чином, у безквартирних військових пенсіонерів у Крим «маневр» у цій цільовій федеральній програмі досить звужений. Вони реально підпадають лише під дві пільгові категорії з семи. Однак все одно на отримання готового повністю безкоштовного житла, на що, ще раз нагадаю, вони могли реально розраховувати за України, їм годі сподіватись. Принаймні, відповідно до вимог чинного російського законодавства й ухваленої на його підставі постанови Ради міністрів Криму від 19 серпня 2014 року №275 «Про затвердження Порядку встановлення категорій громадян, які мають право на придбання житла економічного класу, формування списку таких громадян і зведеного по Республіці Крим реєстру таких громадян у рамках реалізації програми «Житло для російської сім’ї». Як підсумок людям доведеться власним коштом сплачувати 80% вартості «економічного» житла (якщо частину грошей «не підкине» місцевий бюджет») або ж розраховувати на пільговий іпотечний кредит на 3-30 років у 10,9% річних. Іншого, як не крути, не дано.
Колишні ж військові, як я переконався під час розмови з деякими з них, не хочуть смиренно визнати ці жорсткі «капіталістичні» реалії
Колишні ж військові, як я переконався під час розмови з деякими з них, не хочуть смиренно визнати ці жорсткі «капіталістичні» реалії. І, об’єднавшись у ініціативну групу, готують вже третю «чолобитну» на ім’я Володимира Путіна й окремо – на ім'я Сергія Аксьонова. Дві попередні відповіді з президентської адміністрації ситуацію не прояснили. Про це розповів майор запасу Юрій М., котрий стоїть у квартирній черзі у Сімферопольському гарнізоні з 1993 року. Майже увесь цей час із родиною з 7 осіб, в тому числі й батьком-інвалідом, відставним офіцером, ветераном бойових дій (на Кубі й у В’єтнамі), продовжує тіснитись у двокімнатному службовому гуртожитку. Утім, у його «хоромах» хоч є такі-сякі пристойні комунальні зручності. А от більше сотні мешканців з-поміж відставників та їхніх сімей у колишньому відомчому гуртожитку на вулиці Субхі, поруч із центральним ринком, у Сімферополі й у цьому обмежені. Вони роками «облаштовували» свій побут всіма правдами і неправдами. Тобто обходились без електрики, газу, індивідуальних санвузлів, про що неодноразово повідомлялось у місцевих ЗМІ. Можливо, тому й раділи приходу «кримської весни». А ось тепер міркують, як прийти на чергове показове ветеранське новосілля зі своїми дітьми і внуками, щоб заявити владі про свої житлові проблеми. Тільки геть не впевнені, що влада дозволить це їм зробити.