Брюссель – Москва відчайдушно прагне поваги та престижу в світі, зазначають деякі європейські експерти. Однак, методи для досягнення цієї мети, зокрема, енергетичний шантаж та гра військовими м’язами, лише рухають Росію у протилежному напрямку – до зневаги та недовіри з боку цивілізованого світу.
У центрі новітньої політики Путіна лежать пошуки колишньої могутності, а для досягнення цього він не гребує навіть такими важелями, що виходять за рамки загальноприйнятих світових норм та законів. На це вказують експерти деяких європейських аналітичних центрів.
Тома Ґомар, з Французького інституту міжнародних відносин зауважує, що Кремль вже давно намагається переформатувати потужність Росії для відновлення її впливу на міжнародній арені.
«Для цього є щось на кшталт політичного трикутника. По-перше, пошук престижу, тобто вирішальний елемент для російської еліти. Для його досягнення й перебудовується армія, а з іншого боку, використовується енергетична політика», – заявляє аналітик.
Наскільки успішним є цей своєрідний пошук самоствердження росіян у світі, висловлюється і керівник департаменту міжнародних справ брюссельського університетського коледжу Весаліуса Світлана Кобзар. За її словами, цивілізований Захід російські методи не переконують.
«Їм вдається тільки деяких налякати, іншим показати, що Росія – непередбачуваний партнер, – пояснює вона. – Для тих держав, які прагнуть висловити, що США та західні країни неважливі, суттєвим є існування такої сильної держави, що навіть не грає за міжнародними правилами. Тож, гадаю, є два типи аудиторії».
Росія рухається у протилежному напрямку – Олена Пристайко
Поведінкою, яку нині демонструє Росія, поваги цивілізованого світу не завоювати. Це – рух у протилежному напрямку, – вважає Олена Пристайко, керівник Офісу зв’язку українських аналітичних центрів у Брюсселі.
«Україна не є ціллю, а інструментом, аби показати справжні наміри Росії, які виходять за межі України. Якраз такою поведінкою Російська Федерація йде протилежним шляхом. Чим більше таких кроків вона робить, тим більше виявляє свою слабкість і саме так це трактують на заході», – каже Олена Пристайко.
Втім, якщо Кремлю не вдається завоювати престиж на міжнародній арені, то він активно намагається зберегти повагу пересічних росіян.
Санкції, що вже були застосовані Заходом щодо Росії, і які є стримуючим важелем, все ж принижують кремлівські амбіції, – кажуть інші аналітики. Тому, Путін використовує зовнішній тиск для відвернення уваги своїх громадян від внутрішніх проблем у державі.
Росіян лякають «ворогами» та «злими державами»
Як вважає Наталя Шаповалова, дослідник європейської Фундації міжнародних відносин та зовнішнього діалогу (FRIDE), Кремль налаштовує росіян таким чином, що у всьому винен «зовнішній ворог».
«Всі проблеми, які має Росія, – це від того, що її «цькують» на міжнародній арені, – зауважує вона. – Або ж є такі «злі держави», – у даному випадку це Україна, – які порушують права росіян, або «ведуть агресивну політику». Або ж ця вся пропаганда щодо пришестя нацизму та фашизму і так далі».
Тобто, каже експерт, «для росіян «ворогами» були країни Балтії, потім Грузія, завжди – США. Зараз це Україна. Таким чином увагу росіян переключають із нагальних соціально-економічних повсякденних проблем, на імідж «ворога, з яким бореться Росія».