Чим більше часу Росія керує Кримом, тим з більшою ясністю постають питання з категорії «Що ж, власне, сталося?» Як слід розуміти ситуацію, що склалася, і головне – чого чекати в майбутньому? І потім: про яке майбутнє потрібно думати – про найближчий місяць, рік або три? Нерозуміння природи об'єкта – окупованого Криму – посилюється щоденно змінним порядком денним, що робить аналіз і тим більше прогнози майже неможливими або дуже важкими. Все ж головне, здається, стало цілком зрозумілим – «Російський Крим» – це нова «сіра зона» на карті Європи. З усіма наслідками.
У розмові з одним знайомим я назвав теперішній Крим «мишоловкою, яка спрацювала», але він мене виправив: «мишоловка, в якій не було сиру». Дійсно, і півроку, і рік тому простого здорового глузду було достатньо, щоб розуміти всю ефемерність тих благ, які нібито принесе Росія Криму, якщо він увійде до її складу.
У березні кримські активісти приєднання до Росії не могли сказати жодного виразного аргументу на користь покращення життя пересічних кримчан після того, як це станеться – крім припущення, що Кремль завалить Крим
величезними грошима. Для них важливіше було відчути себе нарешті повноцінними росіянами, піднести «русский дух», насититися ним тощо. Виходить, мишоловка була порожня, але мала «русский дух» – так само, як буває дешева локшина «з ароматом грибів». Плюс – наївне очікування халяви у нагороду за безмежну відданість Москві.
Крим зараз – це простір економічної катастрофи. Нехай не всі помічають її – дійсно, в магазинах продукти є, бензин на заправках теж, електрика біжить дротами, – але базові підстави для працюючої економіки зруйновані. Не можна мати здорову економіку при невизнаному юридичному статусі – так само, як волоцюзі без паспорта важко мати пристойне житло і постійну роботу. Волоцюгу, можливо, нагодують, з милості або якщо від нього є користь, але в будь-який момент можуть і прогнати. Росія може годувати Крим, але швидко від цього втомиться. Жебраків не любить ніхто, ні окремі люди, ні держави.
Крим і в минулі роки був дотаційним регіоном, тобто його населення проїдало більше, ніж могло заробити. Причин цього чимало, починаючи від рекордної кількості пенсіонерів і закінчуючи пристрастю місцевої влади розпродавати всі можливі нерухомі ресурси. Після того, як працюючі економічні схеми, безпосередньо зав'язані на материкову Україну, зруйновані або їх лихоманить, колапс кримської економіки став неминучим. З Кримом не хоче мати справу ні український постачальник, ні тим більше західний інвестор. Російський бізнес, можливо, і піде в Крим, але заздалегідь готовий до збитків. «Справи» в сучасному Криму можуть бути якими завгодно, але це зовсім не «бізнес».
Ми живемо в глобальному світі й в глобальній економіці. Вижити в ній можливо тільки витримуючи величезну і багатосторонню конкуренцію – або повернувшись до натурального господарства. «Сіра зона», де не діють міжнародні договори і правила гри – вигнанець у глобальній економіці. Придністров'я, що стало зараз для Криму братом по нещастю, виживає за рахунок російської допомоги, але більшою мірою як канал контрабанди та кримінальної торгівлі. Жебрака можуть годувати, але при цьому оформити на його паспорт непідйомний кредит. Крим можуть підгодовувати, використовуючи як простір для яких завгодно махінацій – таких, для яких материкова Росія занадто чиста і має такою залишатися.
Росія любить величезні й неприбуткові витрати. Сочинська Олімпіада – один з яскравих прикладів цього. В патріотичному угарі після «повернення» Криму багато росіян готові миритися з будь-якими наслідками, напевно, дай їм волю, вони із захопленням стали б будувати міст з литого золота від Красної площі до пам'ятника Нахімову в Севастополі. Тим часом, авантюра із захопленням Криму і засиланням диверсантів на Південний Схід країни приведуть Росію до безпрецедентного обвалу економіки, безпрецедентного в тому сенсі, що буде він викликаний санкціями світової спільноти.
Просто глобальний світ реагує на витівки світового хулігана тим, що виштовхує його зі своєї компанії. Схоже, Захід у цілому і Америка як його частина
втомилися від Росії під проводом Путіна – занадто багато він створює неспокою і замахується на основу основ сучасного світу – непорушність кордонів, наприклад, засилаючи загони вбивць у чужі країни. Путінська Росія смертельно небезпечна для всіх сусідів на всіх своїх кордонах і далеко від них. Як довго вона зможе протягнути, коли ця істина стала очевидна могутнім, далекоглядним і підступним гравцям сучасного світу, причому не кожному окремо, а всім разом? Пройде не так багато часу, і питання стоятиме не про те, ситно або не дуже годуватиме Росія Крим, а про те, хто буде її годувати, вірніше, її населення.
Цієї зими кримчани, які не співчували київському Майдану, на підтвердження своїх позицій говорили, що це, мовляв, приводить до нестабільності, зниження прибутків населення, знизить темпи зростання та інше, тобто показували себе такими собі реалістами і прагматиками. Кумедно, але в березні, та й зараз багато з них згадали про властиві російському духу «аскетизм», постійний «пошук подвигу» і готовність до страждань. Як скоро прагматизм візьме гору знову? І добре ще, якщо цей прагматизм буде очищений від бажання що-небудь у Москви випросити.
Андрій Кирилов, кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
У розмові з одним знайомим я назвав теперішній Крим «мишоловкою, яка спрацювала», але він мене виправив: «мишоловка, в якій не було сиру». Дійсно, і півроку, і рік тому простого здорового глузду було достатньо, щоб розуміти всю ефемерність тих благ, які нібито принесе Росія Криму, якщо він увійде до її складу.
У березні кримські активісти приєднання до Росії не могли сказати жодного виразного аргументу на користь покращення життя пересічних кримчан після того, як це станеться – крім припущення, що Кремль завалить Крим
Мишоловка була порожня, але мала «русский дух» – так само, як буває дешева локшина «з ароматом грибів»
Крим зараз – це простір економічної катастрофи. Нехай не всі помічають її – дійсно, в магазинах продукти є, бензин на заправках теж, електрика біжить дротами, – але базові підстави для працюючої економіки зруйновані. Не можна мати здорову економіку при невизнаному юридичному статусі – так само, як волоцюзі без паспорта важко мати пристойне житло і постійну роботу. Волоцюгу, можливо, нагодують, з милості або якщо від нього є користь, але в будь-який момент можуть і прогнати. Росія може годувати Крим, але швидко від цього втомиться. Жебраків не любить ніхто, ні окремі люди, ні держави.
Крим і в минулі роки був дотаційним регіоном, тобто його населення проїдало більше, ніж могло заробити. Причин цього чимало, починаючи від рекордної кількості пенсіонерів і закінчуючи пристрастю місцевої влади розпродавати всі можливі нерухомі ресурси. Після того, як працюючі економічні схеми, безпосередньо зав'язані на материкову Україну, зруйновані або їх лихоманить, колапс кримської економіки став неминучим. З Кримом не хоче мати справу ні український постачальник, ні тим більше західний інвестор. Російський бізнес, можливо, і піде в Крим, але заздалегідь готовий до збитків. «Справи» в сучасному Криму можуть бути якими завгодно, але це зовсім не «бізнес».
Ми живемо в глобальному світі й в глобальній економіці. Вижити в ній можливо тільки витримуючи величезну і багатосторонню конкуренцію – або повернувшись до натурального господарства. «Сіра зона», де не діють міжнародні договори і правила гри – вигнанець у глобальній економіці. Придністров'я, що стало зараз для Криму братом по нещастю, виживає за рахунок російської допомоги, але більшою мірою як канал контрабанди та кримінальної торгівлі. Жебрака можуть годувати, але при цьому оформити на його паспорт непідйомний кредит. Крим можуть підгодовувати, використовуючи як простір для яких завгодно махінацій – таких, для яких материкова Росія занадто чиста і має такою залишатися.
Росія любить величезні й неприбуткові витрати. Сочинська Олімпіада – один з яскравих прикладів цього. В патріотичному угарі після «повернення» Криму багато росіян готові миритися з будь-якими наслідками, напевно, дай їм волю, вони із захопленням стали б будувати міст з литого золота від Красної площі до пам'ятника Нахімову в Севастополі. Тим часом, авантюра із захопленням Криму і засиланням диверсантів на Південний Схід країни приведуть Росію до безпрецедентного обвалу економіки, безпрецедентного в тому сенсі, що буде він викликаний санкціями світової спільноти.
Просто глобальний світ реагує на витівки світового хулігана тим, що виштовхує його зі своєї компанії. Схоже, Захід у цілому і Америка як його частина
Просто глобальний світ реагує на витівки світового хулігана тим, що виштовхує його зі своєї компанії. Схоже, Захід у цілому і Америка як його частина втомилися від Росії під проводом Путіна – занадто багато він створює неспокою і замахується на основу основ сучасного світу...
Цієї зими кримчани, які не співчували київському Майдану, на підтвердження своїх позицій говорили, що це, мовляв, приводить до нестабільності, зниження прибутків населення, знизить темпи зростання та інше, тобто показували себе такими собі реалістами і прагматиками. Кумедно, але в березні, та й зараз багато з них згадали про властиві російському духу «аскетизм», постійний «пошук подвигу» і готовність до страждань. Як скоро прагматизм візьме гору знову? І добре ще, якщо цей прагматизм буде очищений від бажання що-небудь у Москви випросити.
Андрій Кирилов, кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції