Що буде після Володимира Путіна? Хто стане його наступником? Чи можливі демократичні зміни в Росії, та яка в цьому роль України? Ці запитання ми поставили Герману Пірчнеру-молодшому, американському досліднику диктатур і автору книги «Після Путіна», яку наприкінці жовтня презентували у Києві. Він є президентом Американської ради з питань зовнішньої політики у Вашингтоні та вивчає політичні процеси у Росії з 1982 року.
Про російську агресію
– Імперіалізм та російська агресія є першочерговою проблемою у світі. Апетити путінської Росії та особисто президента Володимира Путіна постійно зростають, тоді як США та країни Заходу повністю підтримують та захищають Україну. Проте, через це збільшується напруга у світі.
Проблема більша, ніж просто у Путіні. Це питання імперіалістичної культури
Проблема більша, ніж просто у Путіні. Це питання імперіалістичної культури, яка історично притаманна Москві. У світі досить небагато країн, які були імперіями і розпалися. Вони впливали на події у своїх колишніх колоніях і наразі теж відповідають за багато проблем сьогодення.
Проблема з Росією та колишніми радянськими державами в тому, що Росія ‒ досить велика, там панує ідеологія імперіалізму і вона має суттєву владу.
Про світових диктаторів
– Після Другої світової війни існує обмаль країн із диктаторами, які залишалися при владі понад 20 років. Я досліджував ці країни на чолі Американської ради з питань зовнішньої політики у Вашингтоні.
Всього таких диктаторів було 73 ‒ 35 з них вбили або усунули від влади насильницьким чином. Путіну вже 68, і вже він перебуває при владі 20 років. Немає жодних сумнівів, що Путін знає про ці цифри і розуміє небезпеку. Він успішно усунув загрози для своєї влади за допомогою репресій та зовнішнього відволікання ‒ військових дій в Україні чи Сирії.
Про російську пропаганду
Пропаганда підштовхує людей до прийняття російських реалій, позаяк якщо немає у що вірити, то немає у що боротися
– Владу Путіна допомагає підтримувати внутрішня російська пропаганда. Вона постійно намагається переконати росіян в тому, що Захід нібито недієздатний, і як там страждають люди, й наскільки, буцімто, ефективніша і краща російська система. Це підштовхує людей до прийняття російських реалій, позаяк якщо немає у що вірити, то немає за що боротися.
Пропаганда в Росії стає частиною культури і, на жаль, є успішною. Однак, я сподіваюся, що нездатність Кремля контролювати інтернет і можливість вільно подорожувати дасть можливість дізнатися більше. Факти можна викривити, але деякі росіяни все ж зможуть дізнатися, які факти є правдивими. Зі зміною покоління будуть можливості для позитивних змін.
Про економіку Росії
– Проте, у Путіна багато проблем. Дохід Росії падає останні п’ять років, і це падіння становить 5,6% ВВП. Понад половина молодих росіян виїхали би з країни, якби у них була така можливість. Місцеві еліти незадоволені величезними витратами російських коштів в Україні та Сирії.
На ці конфлікти витрачаються мільярди, й еліта не може жити вільно у Західній Європі. Вони почуваються обманутими. Непублічно дехто з них ставить питання, чи дійсно Володимир Путін служить їхнім інтересам та чи він виконує свої зобов'язання як лідер.
Про можливість революції в Росії
Неможливо спрогнозувати такі речі як громадянську війну, і з чого вона почнеться
– Колись Володимир Ленін казав, що «з іскри розгориться полум’я». Я думаю, що цього не уникнути, позаяк ситуація в Росії буде ставати все більш вибуховую. Проте неможливо спрогнозувати такі речі як громадянську війну, і з чого вона почнеться. Можливо, з якоїсь резонансної події, як то акція самоспалення, чи щось інше, що виведе людей на вулиці.
В Росії зараз потужними є націоналісти, які радше стануть ще більш агресивними проти України. Проте, можливо й те, що до влади прийдуть економічні реформатори
Також наразі незрозуміло, чи путінські інструменти будуть настільки потужні, щоби впоратися з «пожежею». Швидше за все, у Росії буде тривала боротьба за владу, як це було при Йосипі Сталіні та Микиті Хрущові. В Росії зараз дуже потужними є націоналісти, які радше стануть ще більш агресивними проти України і колишніх держав Радянського союзу. Проте, можливо й те, що до влади прийдуть економічні реформатори.
Важливо спостерігати за органами держави, які можуть застосовувати силу. Коли в СРСР були спроби повалення Микити Хрущова ‒ то він утримався при владі завдяки допомозі Георгія Жукова, який був Міністром оборони СРСР. Можливо, й армія сучасної Росії, яка начебто зараз утримується від втручання, відіграє вирішальну роль.
Про економічну ситуацію в Україні і підтримку США
– Я впевнений, що в Україні буде процвітаюча економіка. Це питання знань. Є українці, які працюють у Польщі, можливо, деінде у Східній та Західній Європі. Українські бізнесмени багато подорожують і багато хто з них розуміє переваги ринкової відкритої економіки. Всі наступні покоління будуть лише краще це розуміти.
Я думаю що у Росії ще досі існує імперська візія союзу слов'янських держав: Росії, України, Білорусі та Казахстану. Це надихає прибічників розширення російської держави, тому, швидше за все, воно буде тривати.
Про мир між Україною та Росією
Передумова для миру ‒ справжня демократія. Тому що дві демократичні країни не воюють між собою
– Передумова для миру ‒ справжня демократія. Тому що дві демократичні країни не воюють між собою. Якщо Росія буде стабільна, то це створить передумови для миру з Україною та з іншими державами. Проте, допоки Путін перебуває при владі ‒ миру буде важко досягти. Я сподіваюся, що всі світові лідери будуть доволі сильні, й ніхто не укладе ніякої угоди, яка б поставила під сумнів український суверенітет.
У цьому плані роль України є унікальною, позаяк Західна Європа надто далеко, щоб безпосередньо впливати на Росію. Але якщо Україна зможе змінитися, то це може стати двигуном змін у Росії.
Масове переконання сильніше, ніж реальність. Якщо багато людей почне вірити у зміни на користь демократії та ринкової економіки, то таке переконання перетвориться на реальність. І тому потрібні зусилля щоб розповісти історію змін в Україні якомога більшій кількості росіян.
Якщо політичний лад в Росії почне змінюватися на користь демократичного, а не імперіалістичного, то Захід буде надавати їй багато допомоги. Думаю, що ситуація буде кращою, а ніж в 90-тих, коли це не було особливо конструктивно.
Про наступного потенційного лідера в Росії
– Наступного потенційного лідера Росії можна визначити серед кола дуже впливових людей і тих, хто можуть багато втратити від зміни влади. Це може бути хтось із губернаторів чи міністрів. Особисто я думаю, що це може стати хтось із молодшого покоління, хто має підтримку різних інституцій. Колишні агенти ФСБ, чи військовослужбовці, чи хтось із регіональної еліти. Це може бути хтось дуже непублічний ‒ свого часу прихід Путіна до влади прогнозувало мало людей.
Також конче незрозуміло, якою буде політика наступного правителя. Він може пристосуватися до потреб часу. Хто міг би подумати, що Микита Хрущов так далеко відійде від політики Йосипа Сталіна, хто міг би подумати, що після Юрія Андропова Михайло Горбачов почне Перебудову. Зрозуміло те, що навіть успішний диктатор ‒ це не добре і непередбачувано. В історії ще не було успішного авторитарного лідера, якого не можна було усунути мирним шляхом, щоб для країни все було добре.
