Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Після кількох місяців запевнень, що безпека Росії залежить від неможливості приєднання до НАТО України та інших колишніх радянських республік, виявилося, що вся справа у Криму. Принаймні, президент Росії Володимир Путін дав зрозуміти це на спільній пресконференції з угорським прем'єр-міністром Віктором Орбаном. Путін наголосив, що після вступу до НАТО Україна може висунути свої претензії на «російський» півострів і спробувати встановити контроль над ним воєнним шляхом. І, таким чином, Росія виявиться втягнутою у конфлікт з усіма країнами-членами НАТО.
Це, принаймні, дивна логіка. Не Україна, а Росія встановила контроль над Кримом із застосуванням сили. Не Україна, а Росія вписала Крим у власну Конституцію, хоча це рішення суперечило і міжнародному праву, і зобов'язанням Росії, і навіть Конституції, в якій тепер згадані українські території – Крим та Севастополь. І при цьому в Україні завжди наголошували на тому, що хочуть вирішити питання відновлення своєї територіальної цілісності дипломатичним, а не воєнним шляхом. Простіше кажучи, Україна – не Росія. Цінність людського життя тут набагато вища.
Україна – не Росія. Цінність людського життя тут набагато вища
В Україні не збираються нападати на Росію і поготів втягувати у конфлікт із цією державою країни-члени НАТО. В Україні від Росії очікують на елементарну повагу до міжнародного права. Ця повага передбачає відмову від окупації українських територій та визнання юридично нікчемними всіх тих рішень, що ухвалювалися з 2014 року – приєднання Криму до Росії, крадіжку чужої власності, російські паспорти кримчан тощо.
Усі проблеми, які, на думку Володимира Путіна, можуть призвести до нового конфлікту в Європі, певен, можна вирішити буквально одним розчерком пера. Зрештою, жодна окупація не триває вічно. Окупація Криму та Донбасу теж завершиться. Але те, що через вісім років після початку цієї окупації її головний ініціатор продовжує вважати російський статус Криму чи не головною проблемою для безпеки Росії – вже великий прогрес.
Як би в Москві не намагалися довести самим собі, що питання Криму «закрите», а слова Путіна про можливість конфлікту довкола півострова свідчать про протилежне: після анексії російська влада ніколи не почувалася комфортно. Жодного дня. Конфронтація з Україною, ультиматуми Заходу, мілітаризація країни – це природні наслідки кримського синдрому. Але це не вирішує проблему Криму. Цю проблему буде вирішено лише тоді, коли над Сімферополем, Севастополем, Бахчисараєм, Ялтою та іншими кримськими містами знову майорітимуть українські прапори. І не днем раніше.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
