Новий рік у народів Криму до приходу радянської влади на півострів відзначався по-різному. Традиції, як правило, відрізнялися через різні віросповідання. Усіх їх об'єднувало те, що найчастіше новий рік наступав після того, як люди збирали урожай і звільнялися після земляних робіт, або під час настання весни. Ми розповімо вам про те, як зустрічали новий рік кримські татари, караїми, кримчаки, греки, вірмени та українці.

Кримські татари ‒ Наврез, Хидирлез і Дервіза

Новим роком у кримських татар можна назвати відразу декілька свят. Одне з них ‒ Наврез (Навруз). Його відзначають 21 березня ‒ у день весняного рівнодення. Кримські татари почали святкувати його приблизно в XII столітті. Його оспівував у віршах кримськотатарський поет Ашик Умер.

Слово «навруз» складається з двох перських слів ‒ «нау» («новий») і «руз» («день»). Це стародавнє свято землеробів, яке відзначають як початок нового господарського року та весни. Свято уособлює народження нового року, сонця, природи, повагу та любов до землі, її дарів.

Хидирлез ‒ ще одне свято, яке символізує початок нового року. Це свято посіву, який відзначають у першу п'ятницю травня зі співом, танцями, змаганнями, частуваннями та ворожінням. В етимології слова Хидирлез криються імена двох ісламських пророків ‒ Ілії (Ільяс) та Аль-Гідра (Хідір) ‒ вони нібито зустрічаються в цей день. Один з них покровитель води та домашньої худоби, інший ‒ людей.​

Кримські татари в цей день прибирають, готують різні страви: традиційний хліб (калакай), м'ясні пироги (кобете та сари-бурма). Після вечірньої молитви шанований житель селища розпалює багаття, через яке стрибають чоловіки та жінки села.

Ворожіння на калакаї ‒ традиційному хлібі, є важливим звичаєм на Хидирлез. Літні чоловіки підкидають його в повітря. Якщо він падає лицьовою стороною вгору ‒ урожай буде багатим, тильною ‒ варто чекати неврожаю.

Завершують свято національним круговим танцем Хоран навколо багаття. Танець ‒ символ сонця, і виконується під музику народних музичних інструментів ‒ давул та зурни.

Дервіза ‒ свято родючості, яке також можна вважати новорічним. Його відзначають 22 вересня ‒ у день осіннього рівнодення. Воно символізує одночасно і закінчення польових робіт, і наближення холодів. Напередодні свята жінки прибирали будинок і двір.

У святковий ранок молилися та здійснювали жертвоприношення. Символом Дервізи було сито ‒ елєк. Щоб дізнатися, яким буде майбутній рік, елєк підкидали в повітря. Якщо сито падало догори дном, то це означало, що урожай буде хорошим, дном вниз ‒ поганим, а якщо боком ‒ зернові будуть високими.

Це свято відзначали жителі відразу декількох сіл. Вони збиралися в одному місці, організовували ярмарок, влаштовували конкурси та гуляння. На них проводили змагання з національної боротьби ‒ куреш, а також кінні перегони. Наостанок танцювали хоран ‒ танець, який символізував єдність громади (джемаату).

Караїми ‒ Орак' Тойу

Караїми, як і кримські татари та кримчаки ‒ корінний народ Кримського півострова. Своєрідним Новим роком у караїмів можна назвати Орак' Тойу ‒ день подяки Творцю за щедрі дари.

Його традиційно відзначають восени. Караїми збираються на свято цілою громадою. Вбираються в яскраві національні костюми, у дворах розвішують грона винограду, гранати, яблука та перці ‒ все це ‒ дари осені, які символізують Орак' Тойу.

Також накривається святковий стіл, на якому символічно розкладають плоди, які дозрівають восени: яблука, гранати, гарбуз та пшеницю. У центрі цих дарів розміщують тютюн. До встановлення радянської влади караїми практично були монополістами в галузі вирощування та виробництва тютюну.

Потім проводиться молитва та освячення плодів. Наприкінці ритуалу дітям дозволяється зібрати фрукти. Учасники Орак' Тойу традиційно змагаються в кулінарній майстерності. Столи накривають традиційними стравами: кобете ‒ м'ясним пирогом, караїмськими пиріжками ‒ кібінами та кураб'є ‒ солодощами. Журі дегустує та оцінює частування.

Кримчаки ‒ Рош ха-Шана

Кримчаки також є одним з корінних і найбільш нечисленним з народів Криму. Вони традиційно сповідують юдаїзм, тому для них новим роком є Рош ха-Шана. Його святкують два дні поспіль на осінього молодика за єврейським календарем (вересень або жовтень). З цього дня починається новий єврейський рік.

У Танахе ‒ священному писанні юдеїв, першим місяцем року вважається весняний місяць авів, або нісан. У цей місяць у давнину вони вийшли з Єгипту.

Рош ха-Шана ж за єврейським календарем святкується восени. Він названий днем «священних зборів». У цей день традиційно не працюють, сурмлять у шофар ‒ ритуальний духовий інструмент та здійснюють жертвоприношення.

Свято належить до числа найбільш важливих. У його перший вечір заведено вітати один одного побажанням бути вписаним у «Книгу життя». Під час святкової трапези заведено вмочати благословенну халу ‒ круглий хліб ‒ у мед, щоб наступний рік був солодким. Також існує звичай на Рош ха-Шана їсти яблука з медом.

У цей день також традиційно здійснюють обряд ташліх: збираються біля річки, або моря й читають іудейські тексти, гімни та молитви.

Вірмени ‒ Аманадор і Навасард

Вірмени ‒ один зі стародавніх народів Криму. Вони святкують два новорічних свята: Аманадор і Навасард. З давнини вірмени відзначали Аманадор 21 березня, у день весняного рівнодення.

Друге новорічне свято у вірменів ‒ це Навасард. Його відзначали 11 серпня. У цей день відбулося кілька важливих подій для вірменського народу, і вони вважали його особливо значимим. У 301 році, після прийняття християнства вірменами, вони перенесли святкування Навасарда з 11 серпня на листопад.

Листопадове свято стало символом врожаю ‒ вірмени були вдячними Богу за достаток плодів і вдалий рік і ставили на стіл різні фрукти. У цей день пили мед, щоб Новий рік був солодким, і випікали особливий новорічний хліб.

У вірменів було кілька традиційних страв: толма ‒ пісні голубці, ануш апур ‒ суп із сухофруктами та хапама ‒ гарбуз із начинкою з рису, меду, горіхів. У страви традиційно додавали особливу приправу ‒ нгатзахік. Ця квітка росте на схилах гори Арарат.

Греки ‒ Різдво

Греки були одним з перших народів, які оселилися в Криму та постійно тут жили. Різдво у греків ‒ одне з головних свят новорічного циклу. Вони святкують його 25 грудня, відтоді як у XX столітті Греція перейшла на григоріанський календар. Перед самим Різдвом і після нього греки відзначали ще кілька свят, щоб підкреслити його важливість.

У грецьких традиціях святкування Різдва багато спільного з обрядами інших народів, у яких православ'я стало традиційною релігією. Головний обряд ‒ запалювання ритуального вогню. Для цього обирали й рубали найміцніші хвойні, або оливкові дерева, які могли довго тліти. Також на Різдво у греків було заведено обкурювати свої будинки, комори та стайні ладаном, щоб захистити від злих духів.

Серед святкових страв обов'язковою на різдвяному столі була індичка (або порося) з рисом, каштанами та родзинками. Також готували обрядовий хліб (христопомо), страви з солоної свинини, пшеничну кашу, масляний пиріг та голубці (лаханосармадес). Останні символізують у греків загорнутого в пелюшки Христа.

Важливе місце займало в різдвяній трапезі й вино, оскільки було одним з головних національних продуктів і одночасно символізувало кров Христа, якого розіпнули на Великдень.

Українці ‒ Різдво

Українці мають багато схожого зі святкуванням новорічного циклу з греками. У них також основним святом традиційно вважалося Різдво. Українці Криму традиційно відзначали його 25 грудня та 7 січня ‒ за Григоріанським та Юліанським календарем.

Тоді готували 12 страв, які символізують 12 апостолів. Серед частувань одним з найбільш символічних вважалася кутя ‒ пшенична, чи ячмінна каша з медом.

Під час новорічних свят зазвичай ходять від хати до хати і співають святкові пісні: колядки і щедрівки, в яких бажають один одному достатку, здоров'я і славлять Різдво. Серед найвідоміших традиційних пісень новорічного циклу – «Щедрик». Примітно, що «Щедрик» вчені відносять до пісень весняного циклу і говорять про те, що в давнину новий рік українці відзначали навесні – з поверненням ластівок в їх будинку.