Марію Колесникову, членкиню президії Координаційної ради опозиції Білорусі та голову штабу кандидатки на посаду президента Білорусі Світлани Тихановської, викликали на 27 серпня на допит у Слідчому комітеті країни. Кримінальна справа була порушена у зв’язку зі створенням Координаційної ради, яка, за твердженням влади країни, закликала до захоплення влади.
Колесникова – наразі єдина лідерка протестів і членкиня команди Тихановської, яка не залишила Білорусь і перебуває на волі. Політик продовжує брати участь у протестах, координувати роботу ради й спілкуватися з журналістами, пояснюючи, що насправді відбувається в Білорусі.
Голосові Америки вдалося поспілкуватися з Колесниковою напередодні допиту, коли кілька її соратників у Координаційній раді вже були заарештовані, – про вимоги білорусів, загрози з боку Росії і про слабкого диктатора Лукашенка.
– Як ви розцінюєте дії влади стосовно членів президії Координаційної ради – всі ці арешти і виклики на допити?
– Ці затримання ми розцінюємо як тиск на членів Координаційної ради. Її створили, бо був великий запит від суспільства й людей. Вони чекали від лідерів, що ми об’єднаємося і будемо транслювати бажання й вимоги білоруського народу.
І це чудово, що люди, незважаючи на погрози кримінальними переслідуваннями і порушеннями справи, подають 400 нових заявок на вступ до Ради. Тобто, незважаючи на всі залякування влади, вже ніхто нічого не боїться. Люди просто не сприймають ці маніпуляції і демонстрацію сили серйозно. Для них зараз власна доля і бажання побудувати громадянське суспільство сильніша, ніж усі спроби залякати.
– Довгий час дії опозиції і протестувальників не перетиналися. Наскільки я розумію, це певною мірою була і є ваша тактика проти влади. Проте нещодавно риторика лідерів опозиції почала трохи змінюватися. Чи побачимо ми більш активну координувальну дію від вас?
– Ми себе не вважаємо опозицією, ми – представники більшості білоруського народу, яка чітко дала зрозуміти 9 серпня, кого бачить своїм президентом на найближчі п’ять років.
Ви кажете: «лідери революції». Ми не вважаємо, що те, що відбувається, – це революція, це радше еволюція. Ніхто не збирається захоплювати будівлі парламенту. Той протест, який ми бачимо, абсолютно інший. Це радше еволюція свідомості і почуття власної гідності, ніж класичне розуміння революції.
Тому наша місія і цінність – висловлювати думку більшості, висувати вимоги нашому поки ще чинному президентові й урядові, а з іншого боку підтримувати тих людей, які зараз узяли на себе відповідальність за те, що зараз тут відбувається. Тобто лідер білоруського протесту зараз – кожен білорус.
– Якщо говорити про вашу тактику, якщо мирного протесту буде недостатньо, ви її зміните? Як ви збираєтеся змусити Лукашенка сісти за стіл перемов?
– У нас є абсолютно конкретні три перші вимоги. Перша – зупинити насильство і провести розслідування фактів убивств і тортур людей. За це несе відповідальність не лише Лукашенко, але і низка високопосадовців, які давали накази. Ми зараз звертаємося і до Генпрокуратури, і до Слідчого комітету, щоб це було розслідувано. Бо людей саме цей факт обурив, і вони не збираються з цим миритися.
Друга – це звільнення політичних в’язнів і людей, яких затримали під час протестів.
І третя – це призначення нових і чесних виборів. І це, звичайно, політичне рішення. Поки ми бачимо, що влада і Лукашенко до цього не готові. І ми будемо будь-яким шляхом тиснути і наголошувати на тому, щоб нас почули і бажання білоруського народу про чесні вибори було реалізоване.
– І ви спираєтеся лише на людей на вулицях?
Уже є таке поняття, як юридичний дефолт. Зараз вочевидь відбувається економічний дефолт. Плюс – політична криза. Тобто зачеплено всі сфери, але не всі це вже усвідомили
– Не зовсім – на людей, які будь-яким шляхом можуть висловлювати свій протест, у тому числі і надсиланням нескінченних заяв щодо порушення кримінальної справи за фактами насильства і вбивств. Це і підтримка громадянського населення і тих людей, які зазнають репресій і санкцій. Акти ненасильного протесту полягають не лише в перебуванні людей на вулицях, але і, в тому числі, у боротьбі з системою.
Що ми зараз бачимо в Білорусі? Вже є таке поняття, як юридичний дефолт. Зараз вочевидь відбувається економічний дефолт, бо обвалюється білоруський рубль. Плюс – політична криза. Тобто зачеплено всі сфери, але не всі це вже усвідомили.
– Як надовго вистачить сил на цей ненасильницький спротив?
– Ви знаєте, білоруси дуже змінилися. Вони вперше відчули себе нацією і єдиним народом. Вірус свободи вже оселився, його ніяк не можна відібрати.
Білоруси вперше відчули себе вільним людьми. Це те відчуття, коли ми всі разом збираємося, і нас там 200–300 тисяч. І всі щасливі. Кожен після себе прибирає сміття, жодного розбитого вікна… Це просто свідчить про те, на якій стадії свого розвитку ми перебуваємо як суспільство.
Цю жагу свободи не задушити і не зупинити. Але ми також всі розуміємо, що це – марафон.
– Із самого початку в риториці протестувальників не було ані націоналістичної складової, ані мовної, ані євроінтеграційної.
– Це і не з’явиться, тому що ми сьогодні бачимо унікальну ситуацію: вперше за 26 років або навіть за століття білоруси усвідомили свої сили, взяли на себе відповідальність за долю свого народу. І в наших головах це не залежить від Росії, Європейського союзу або інших країн. У тому числі і тому, що ми вважаємо, що у нас вистачить власних сил і бажання змін. І на це неможливо вплинути.
– Якою буде зовнішня політика нової демократичної Білорусі, в тому числі і в контексті відносин із Росією?
Росія – це наш дуже важливий економічний і політичний партнер. Ми всі це чудово усвідомлюємо
– Наша офіційна й абсолютно свідома позиція полягає в тому, що Білорусь перебуває в оточенні різних сусідів. Один з них – Росія. Це наш дуже важливий економічний і політичний партнер. Ми всі це чудово усвідомлюємо.
І ми якраз, на відміну від чинного президента, плануємо встановлювати прагматичні і дружні відносини. Тому що за 26 років у чинного президента з Росією не вийшло ці відносини налагодити.
Для нас дуже важливо, щоб відносини були партнерськими з Росією, ЄС і Україною. Ми розуміємо, що Росія – один з наших найбільш важливих партнерів. І тут нічого обговорювати.
– Не можу вам не поставити питання, яке важливе для України. Чи визнаєте ви Крим українською територією? І як ви називаєте те, що зараз відбувається на сході України?
– Як член Координаційної ради я не маю повноважень, щоб ці питання обговорювати. Ви знаєте офіційну позицію Білорусі, яка полягає в тому, що де-факто це російська територія, де-юре – українська.
– Як ви розцінюєте загрозу з боку Росії ввести війська, адже Путін підтримує Лукашенка, і білоруський президент вже заявив про обіцянки Москви допомогти? Ви цей сценарій розглядаєте?
Лукашенко – слабкий диктатор. Він ніколи не був настільки слабким, як зараз
– Ми бачимо зі свого боку тільки маніпуляцію і брехню. Лукашенкові дуже вигідно змусити білорусів думати, що з боку Росії або з боку Заходу можлива якась загроза. Ми бачимо, що це взагалі не відповідає дійсності. Треба усвідомити одну річ: усі чудово розуміють, що більшість білорусів не голосувала за Лукашенка, що він – слабкий диктатор. Він ніколи не був настільки слабким, як зараз. Тому, з точки зору прагматизму, очевидно, що нікому не спаде на думку воювати з народом і підтримувати слабкого диктатора.
