Доступність посилання

ТОП новини

Права корінних народів: Україна розширює, Росія дискримінує


Спеціально для Крим.Реалії

У квітні-травні 2021 року в Нью-Йорку відбулася 20-я сесія Постійного форуму ООН з питань корінних народів на тему «Світ, справедливість і сильні інститути: роль корінних народів у реалізації Цілі 16 сталого розвитку». Аналіз його рішень і матеріалів стосовно ситуації в Криму виконали експерти Асоціації реінтеграції Криму. Як же співвідносяться з вимогами ООН політика щодо корінних народів в Україні та в Росії?

Встановивши Цілі розвитку тисячоліття, ООН на кожен часовий період визначає пріоритети роботи міжнародної спільноти. Експерт Асоціації реінтеграції Криму кандидат юридичних наук Олексій Плотніков зазначає, що період між 1991 і 2000 роками був оголошений Третім десятиріччям роззброєння, а між 2000 і 2015 роками ООН ставила за мету Цілі розвитку тисячоліття. Дотримуючись цієї стратегії, ООН концентрує свою увагу на певних проблемах, організовує широке обговорення важливих питань, вживає конкретних заходів для вирішення проблем і часто приймає обов'язкові міжнародні домовленості.

Аналіз показує, що ситуація з досягненням Цілей тисячоліття в Україні та в Росії кардинально різна

Згідно з Резолюцією Генеральної Асамблеї «Трансформація нашого світу: Порядок денний сталого розвитку до 2030 року», цілі та завдання світової спільноти протягом нинішніх 15 років мають критичне значення для людства і планети. Серед них кілька разів згадується необхідність розширення прав і можливостей корінних народів, оскільки вони не стоять на узбіччі соціального розвитку, а є його активними учасниками. Як справедливо зазначено в резолюції, слова: «ми, народи Об'єднаних Націй, згадані у вступних словах Статуту ООН», означають також і корінні народи.

Тому темою форуму, що відбувся, був аналіз сприяння корінним народам, їх участі в побудові мирного і відкритого суспільства в інтересах сталого розвитку, забезпечення доступу до правосуддя для всіх, і створення ефективних, підзвітних і побудованих на широкій участі установ на всіх рівнях.

Аналіз показує, що ситуація з досягненням Цілей тисячоліття в Україні та в Росії кардинально різна. Як зазначає керівник Кримськотатарського ресурсного центру Ескендер Барієв, президентом України був внесений до Верховної Ради проєкт закону «Про корінні народи України» як невідкладний. На думку Барієва, законопроєкт «вийшов непоганий, він відповідає міжнародним стандартам, викликів щодо прав корінних народів або інтересів суспільства не містить, чиїхось необґрунтованих бажань не відображає».

Голова правління Кримськотатарського ресурсного центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв
Голова правління Кримськотатарського ресурсного центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв

Необхідність такого закону випливає з положень пункту 3 частини 1 статті 92 Конституції України, згідно з яким права корінних народів і національних меншин повинні визначатися виключно законами України. Причому цей законопроєкт розроблений у розвиток вже ухваленої постанови Верховної Ради про визнання кримськотатарського народу корінним в Україні.

Законопроєкт розроблений у розвиток вже ухваленої постанови Верховної Ради про визнання кримськотатарського народу корінним в Україні

На відміну від Росії, в цьому проєкті закону дається дефініція «корінний народ України» – це автохтонне етнічне співтовариство, що сформувалося на території України, є носієм самобутніх мови і культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи, усвідомлює себе корінним народом України , становить етнічну меншість у складі її населення і не має власного державного утворення за межами України.

Законодавством України буде встановлено, що корінні народи України та їхні представники мають право на повне колективне й індивідуальне володіння всіма правами людини та основними свободами, викладеними у Статуті ООН, Загальній декларації прав людини, Декларації ООН про права корінних народів і в міжнародних договорах, обов'язковість яких визнана Верховною Радою України, а також правами, передбаченими в Конституції та законах України.

У проєкті закону корінним народам України визначено гарантії правового захисту, зокрема забороняється позбавлення ознак етнічної приналежності й цілісності як самобутніх народів; позбавлення культурних цінностей; виселення або примусове переміщення з місць компактного проживання в будь-якій формі; примусова асиміляція або примусова інтеграція в будь-якій формі; заохочення або розпалювання расової, етнічної чи релігійної ненависті, спрямованої проти них. Серед основоположних прав корінних народів України проєктом закону гарантуються культурні, освітні, мовні та інформаційні права, а також право на сталий розвиток.

У Росії, як відомо, представницький орган кримськотатарського народу Меджліс взагалі заборонений

Дуже важливо, що законодавча система України передбачає законний правовий статус представницьких органів корінних народів України, їх ресурсного забезпечення, а також питання їх міжнародного представництва і представництва корінних народів у Верховній Раді України, Верховній Раді АРК та органах місцевого самоврядування АРК і Севастополя. У Росії, як відомо, представницький орган кримськотатарського народу Меджліс взагалі заборонений, що суперечить Декларації ООН про права корінних народів та іншим нормам міжнародного права.

Таким чином, різниця в тому, що Росія забороняє і переслідує розвиток кримськотатарського народу, а Україна, відповідно до цілей ООН, гарантує розвиток кримськотатарського та інших корінних народів.

На думку Олексія Плотнікова, право на розвиток кримськотатарського народу в Україні включає сприяння верховенству права на національному та міжнародному рівнях, рівний доступ до правосуддя для всіх; ефективні, підзвітні та прозорі установи на всіх рівнях; відповідальне ухвалення рішень репрезентативними органами на всіх рівнях, за участі всіх верств суспільства; доступ громадськості до інформації та захист основних свобод; проведення в життя недискримінаційних законів і політики сталого розвитку.

Окупація без згоди корінного народу сама по собі є серйозним порушенням прав корінних народів

Ці цілі цілком очевидно збігаються з Декларацією про права корінних народів. Водночас окупація Криму залишається унікальним випадком, коли територія корінного народу, що утворює частину території однієї держави, окупована іншою державою, яка веде ворожу політику щодо цього корінного народу. Ця окупація без згоди корінного народу сама по собі є серйозним порушенням прав корінних народів.

У зверненні до Форуму ООН з корінних народів голова Меджлісу Рефат Чубаров заявив, що російська окупація є загрозою для корінного народу і майбутнього всього Криму. Вона супроводжується забороною Меджлісу як представницького органу, репресіями і переслідуванням корінного народу Криму, вбивствами, тортурами, насильницькими викраденнями, фальсифікованими судами, а також невиконанням наказу Міжнародного суду про скасування заборони Меджлісу.

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров

Усе це суперечить Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, що діє між Україною і Росією. Стаття 5 Конвенції зобов'язує держави гарантувати кожному право рівності перед судом і всіма іншими органами, що здійснюють правосуддя, право брати участь в управління країною, так само, як і в керівництві державними справами на будь-якому рівні. У сфері цивільних прав Конвенція визначає обов'язок держав забезпечувати право на громадянство, право на свободу думки, совісті й релігії, право на свободу думок і висловлення, права на мирні зібрання та об'єднання, право на освіту та навчання, право на рівну участь у культурному житті.

Росія досі не виконала наказ Міжнародного суду, і ніщо не вказує на те, що вона має намір це зробити

Стаття 6 Конвенції зобов'язує держави гарантувати наявність ефективних засобів захисту корінних народів, але в Росії ні суди, ні Меджліс, ні система адвокатури не служать засобами захисту для кримських татар. Порушується і вимога статті 7 про ефективні заходи боротьби з расовою дискримінацією.

Як повідомляє Олексій Плотніков, Україна заявила про порушення цих прав e своєму меморандумі, представленому в Міжнародний суд ООН у справі проти Росії, яка активно здійснює таку дискримінацію шляхом дій своїх виконавчих органів та судових рішень. Таким чином, через російську «політику культурного стирання», через дискримінацію кримськотатарського та етнічного українського населення, в тому числі через заборону Меджлісу і придушення культурних та освітніх прав кримських татар і українців, завдається непоправна шкода правам кримських татар і українців в Криму [Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров стверджував, що розмови про порушення прав людини в включеному Криму є вигадкою ред.].

Однак Росія досі не виконала наказ Міжнародного суду, і ніщо не вказує на те, що вона має намір це зробити. Більше того, офіційні заяви російського МЗС свідчать про те, що Росія не вважає, що наказ Міжнародного суду ООН створив для неї зобов'язання скасувати заборону Меджлісу. Невиконання Росією наказу Міжнародного суду ООН свідчить про її фактичне заперечення цілей розвитку ООН, що, на мою думку, є несумісним з членством в ООН.

Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

Визнання кримських татар корінним народом

Верховна Рада України 20 березня 2014 року визнала кримських татар корінним народом Криму. Таким чином Україна приєдналася до Декларації ООН про права корінних народів. За відповідну заяву проголосували 283 депутата. Україна виступила з гарантією збереження і розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності кримськотатарського народу як корінного народу і всіх національних меншин України. Меджліс і Курултай кримських татар визнані представницькими органами народу.

Щороку 9 серпня відзначається міжнародний день корінних народів світу. Він затверджений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН в 1994 році.

  • 16x9 Image

    Микола Семена

    Кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Шевченка в 1976 році, в українській журналістиці – понад 50 років. Працював у ЗМІ Чернігівської, Запорізької областей, більше ніж 30 років – журналістом у Криму. Співпрацював з журналами «Известия» (радянський період), «Дзеркало Тижня», «День», багатьма журналами. Автор книги про Мустафу Джемілєва «Людина, яка перемогла сталінізм». З квітня 2014 року до квітня 2016 року – оглядач Крим.Реалії. Зазнавав переслідувань з боку ФСБ Росії. У 2017 році був засуджений російським кримським судом до 2,5 років позбавлення волі умовно із забороною публічної діяльності на 2 роки. Європарламент, органи влади України, російські правозахисні організації «Меморіал», «Агора» і тридцять правозахисних організацій у Європі визнали «справу Семени» політично мотивованою. Автор книги «Кримський репортаж. Хроніки окупації Криму в 2014-2016 рр.», перекладеної в 2018 році англійською мовою. Член НСЖУ з 1988 року, Заслужений журналіст України, член Українського пен-центру, лауреат Національної премії імені Ігоря Лубченка, лауреат премії імені Павла Шеремета Форуму громадянського суспільства країн Східного партнерства. Нагороджений орденом «За мужність» премії «За журналістику як вчинок» Фонду ім. Сахарова (Росія), відзнаками Верховної Ради України, Президента України. У лютому 2020 виїхав з окупованого Криму і відновив співпрацю з Крим.Реалії.

XS
SM
MD
LG