Вимоги Міністерства закордонних справ України припинити археологічні розкопки в анексованому Криму «безглузді» і «ні до чого не приведуть», ‒ про це повідомив «Интерфаксу» директор «Інституту археології Криму» Російської академії наук Вадим Майко у відповідь на заклик українського зовнішньополітичного відомства згорнути роботи на півострові.
У жовтні в Криму стартував спільний проєкт археологів Росії та Франції ‒ експедиція місцями Кримської війни з метою знайти колись невідомі поховання солдатів і віддати їх землі з військовими почестями. За цим послідувала реакція Міністерства закордонних справ України: у відомстві черговий раз нагадали, що всі археологічні розкопки на території тимчасово окупованого Криму після 2014 року вважаються незаконними не тільки з точки зору українського, а й згідно з міжнародним законодавством. Проте Вадим Майко наполягає, що «ніякі коментарі МЗС України цю роботу не зупинять». Про новий виток археологічного конфлікту між країнами йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Директор «Інституту археології Криму» Російської академії наук Вадим Майко розповів Крим.Реалії, чому саме, на його думку, неможливо зупинити роботу археологів на анексованому півострові.
‒ З 1947 року ми проводили археологічні дослідження на півострові й проводимо їх зараз. Це наша основна діяльність, ми отримуємо за це зарплату, тому припинити працювати на півострові ми ніяк не можемо. Без роботи залишиться досить велика кількість фахівців найвищого рівня. Інша справа, що необхідно чітко розмежовувати ті роботи, які наш інститут проводить відповідно до затверджених планів за державним завданням Російської Федерації, і розкопки, які ведуться з 2015 року у зв'язку з господарським освоєнням та відведенням земельних ділянок під те чи інше будівництво. Останні ‒ дуже об'ємні, такого в Криму не було ніколи, тому їх виконання не під силу будь-якій спеціалізованій установі. Ось там беруть участь фахівці з материкової Росії.
Вадим Майко підкреслює, що його інститут «намагається контролювати» ці археологічні роботи, пов'язані з великими інфраструктурними проєктами Росії у Криму.
‒ Їх теж проводять висококваліфіковані фахівці, які знають що робити. Запевняю: ніяка інформація щодо історії Криму не втрачена, звіти про розкопки здаються в наш науковий архів. Роботи зупинити ніяк не можна, розвиток Криму триває. Мені здається, заборони на археологічні дослідження в цьому випадку нерозумні й не матимуть ніякого ефекту.
Судячи з інформації з відкритих джерел, «Інститут археології Криму», який очолює Вадим Майко, з'явився у структурі Російської академії наук тільки у 2015 році ‒ він був створений на базі Кримської філії Інституту археології Національної академії наук України. Відповідно, офіційний Київ не визнає нову установу. Навіть більше, у травні 2020 року президент України своїм указом вніс «Інститут археології Криму» до санкційного списку за незаконні археологічні розкопки в анексованому Криму. Вадим Майко визнає, що це вплинуло на роботу його інституту.
‒ Ускладнені наші контакти з закордонними та українськими фахівцями. Не можна сказати, що вони повністю припинені, оскільки були налагоджені ще десятиліття тому. Тепер все відбувається неофіційно, але це ні для кого не секрет. На мій погляд, санкції на спілкування наших вчених з українськими теж безглузді й нічого продуктивного в собі не несуть, оскільки будь-яка наука інтернаціональна, зокрема й археологія. Процедура розкопок у нас абсолютно стандартна: як вона була описана в українському законодавстві ‒ точно так само вона описана і в російському. Тобто усі знахідки на території регіону надходять до музейного фонду регіону ‒ Республіки Крим. Я можу зі стовідсотковою впевненістю сказати, що всі артефакти залишаються на півострові, нічого не вивозиться.
Тим часом кандидат історичних наук, начальниця українського Інкерманського загону Севастопольської археологічної експедиції Евеліна Кравченко заперечує, що аргументи Вадима Майка можна було б узяти до відома тільки в мирний час.
‒ У нас немає ніякої співпраці з кримськими колегами з моменту ліквідації Кримської філії Інституту археології Національної академії наук України. Усі офіційні контакти перервані, при цьому частина співробітників з Криму переїхали працювати до Києва. Звичайно, хтось спілкується неофіційно, у приватному форматі. Звісно, у нас там залишилися друзі і колеги, з деякими ми підтримуємо стосунки, ‒ але це не означає, що ми співпрацюємо в питаннях розкопок. Я підтримую Вадима Майка у тому плані, що в нинішньому російському «Інституті археології Криму» працюють корінні кримчани, їм, природно, треба якось жити. Тому вони будуть наполягати на тому, що все законне ‒ у них просто немає іншого виходу. Але наука інтернаціональна до певного моменту ‒ до настання воєнного часу. Тоді вона перетворюється на частину міжнародної політики.
Наука інтернаціональна до певного моменту ‒ до настання воєнного часу. Тоді вона перетворюється на частину міжнародної політикиЕвеліна Кравченко
Евеліна Кравченко вказує на те, що українська сторона не може документально упевнитися в тому, що кримські знахідки дійсно залишаються на території півострова, як говорять в «Інституті археології Криму».
‒ Для мене важливіше те, що при несприятливому для Росії розвитку ситуації в Криму через рік, через п'ять років найцінніші артефакти можуть моментально відіслати до Санкт-Петербурга чи Москви під приводом передачі на тимчасове зберігання або на виставку. Ми взагалі не в змозі це контролювати, тому не можемо вдавати, ніби нічого не відбувається. Тим часом Україна вже приєдналася до другого протоколу Гаазької конвенції про захист культурних цінностей під час збройного конфлікту, і якщо влада внесе всі необхідні зміни у підзаконні акти, ми отримаємо механізм для притягнення до відповідальності тих людей, які підписують документи і видають дозволи на вивезення кримських артефактів. Вони будуть вважатися військовими злочинцями й переслідуватимуться в усьому світі. Бюрократичних процедур там багато, але ми маємо це використовувати.
Незважаючи на порушення міжнародного права Росією у 2014 році при анексії Криму, археологам навряд чи можна заборонити роботу на своїх профільних об'єктах у Криму, ‒ вважає російський історик, доцент Національного дослідницького університету Вищої школи економіки Дмитро Дубровський.
‒ Якщо хірург не може прооперувати одного хворого, він буде оперувати іншого. Що стосується археологів, виходить, що вони мають закінчувати свою кар'єру. Тобто люди по 15-20 років працюють на певних археологічних пам'ятках, і їм, звичайно, цікаво, що відбувається навколо, але як вченим-археологам їм найважливіше ‒ те, що відбувається на їх об'єкті. Так що утримувати археологів від розкопок ‒ утопія. До того ж якщо ця культура належить усьому світу, напевно, погано, що люди не обмінюються матеріалами ‒ і це результат, на мій погляд, не дуже правильної політики. Я категоричний противник того, що зробила Росія. Анексія Криму була грубим порушенням міжнародного права ‒ така моя особиста думка. Однак Росія не ратифікувала той протокол про захист культурних цінностей, тому навряд чи тут настануть правові наслідки.
Таким чином, на думку Дмитра Дубровського, українські санкції швидше заважають, а не допомагають зберегти кримську археологічну спадщину.
‒ Я розумію, що українській владі у випадку з Кримом необхідно позначити право володіння, але я б розділяв це з питанням проведення розкопок. По-моєму, це те ж саме, що не пускати російських правозахисників до Криму без узгодження з Міністерством внутрішніх справ України ‒ це просто заважає працювати тим російським громадянам, які як раз поважають територіальну цілісність країни. Я дізнавався: це треба декілька тижнів жити в Києві й чекати дозволу. Якщо ми дійсно піклуємося про науку та цінності, рвати контакти не можна, а президент України, по суті, перевів стрілки з політиків на вчених. Особисто я не проводив би розкопки в Криму ‒ але це моє переконання. А ось якби я 20-30 років працював на півострові в певному місці ‒ не думаю, що зміг би відмовитися.
Заступниця міністра культури України Світлана Фоменко стверджує, що Росія порушує низку міжнародних документів, проводячи розкопки у тимчасово окупованому Криму.
‒ Російська Федерація як раз виступає стороною у вищезгаданій Гаазькій конвенції, яка криміналізує злочини проти культурних цінностей. Будь-які розкопки без дозволу Міністерства культури України вважаються «чорною археологією» на окупованих територіях. Ми не раз робили заяви і в ЮНЕСКО, і в Раді Європи про неприпустимість порушень з боку Росії. Обидві наші країни підписали інші конвенції, де чітко прописано: за збереження об'єктів культурної спадщини на окупованій території відповідальність несе країна-окупант. В цьому випадку Росія порушує свої зобов'язання на міжнародній арені, які сама на себе взяла. Зараз ніхто в нашому міністерстві точно не знає, що відбувається з так званими археологічними дослідженнями на півострові, куди перевозять артефакти ‒ це загадка для нас.
Світлана Фоменко нагадує, що в Криму досі не побувала моніторингова місія ЮНЕСКО, оскільки російська сторона вимагає узгодження процедури з Москвою, а не з Києвом ‒ а структури ООН не можуть піти на це всупереч резолюціям Генасамблеї щодо Криму, де закріплена територіальна цілісність України. Поки що вирішення цієї колізії заступник міністра культури України не передбачає.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
