Спеціально для Крим.Реалії
Майже кожного дня з Росії надходять новини про судові процеси проти громадян, яких звинувачують в екстремізмі за пости в інтернеті, перепости й навіть лайки. Можна констатувати, що переслідування набули систематичного характеру й змусили навіть прихильників влади з-поміж депутатів Держдуми виступити із законодавчою ініціативою про скасування кримінальної відповідальності за «екстремістські» публікації. Втім, надії на те, що керівництво Росії підтримає цю ініціативу, небагато. Російський уряд уже висловився проти, так що пропозиція депутатів виглядає імітацією відсутньої в країні політичної діяльності та дискусій у владі.
Очевидно, що йдеться не про якесь прагнення правоохоронних органів вислужитися, а суддів ‒ відправити за ґрати критиків режиму Володимира Путіна з-поміж звичайних громадян. Ми спостерігаємо спеціальну операцію тотальної «зачистки» російського інтернету та залякування громадян.
Доступність правди не могла не турбувати «імперію брехні»
Коли в 2014 році російські війська окупували Крим і розв'язали війну на Донбасі, коли російська пропаганда набула виразного охоронного та брехливого характеру, у багатьох виникло питання: що робитиме керівництво Росії з непідконтрольним мережевим простором? Адже в ньому можна було обійтися без послуг Кисельова, Соловйова та інших штатних пропагандистів Кремля, висловлювати свою точку зору, читати не тільки російські опозиційні, а й іноземні, зокрема й українські сайти з точною та чесною оцінкою того, що відбувається в світі та в самій Росії. І така доступність правди не могла не турбувати «імперію брехні».
Втім, вже тоді в Росії говорили про можливість обмеження доступу до інтернету за китайським зразком. Але керівництво комуністичного Китаю обмежувало доступ громадян до неконтрольованої інформації в міру розвитку мережі. І що важливо ‒ КНР існує абсолютно в іншому правовому просторі, аніж Російська Федерація. Пекіну, на відміну від Москви, не потрібно імітувати демократію.
Російське керівництво пішло іншим, але не менш ефективним шляхом. Перший етап обмеження доступу до інтернету пов'язаний із зусиллями Роскомнадзора з блокування небажаних сайтів. Ця політика породила досить ефективну самоцензуру в російськомовному інтернеті. Умови прості ‒ той, хто хоче, щоб його сайт був доступний на території Росії, має розуміти межі допустимого й знімати неугодні Роскомнадзору публікації на першу вимогу. Ці умови гри прийняли практично всі сайти російськомовного інтернету ‒ від розташованих у самій Росії до закордонних. Обмежений простір свободи в Росії, таким чином, створено за участі найбільших світових медіа-корпорацій і самих журналістських спільнот. І це ‒ справжнісінька моральна катастрофа.
Громадяни мають на рівні інстинкту запам'ятати, що політика ‒ небезпечна річ. Жодного несхвалення влади, політичних анекдотів, карикатур
Але залишаються ще звичайні громадяни. Що робити з ними? Відповідь проста ‒ проводити показові процеси з максимально широким розголосом. До речі, всі ці процеси зі звинуваченнями в «екстремізмі» спочатку влаштовувалися в Криму, щоб переконатися, що нічого негативного для влади не станеться. І коли стало зрозуміло, що міжнародні протести можна пережити, а внутрішнього обурення не спостерігається, пішли далі. При цьому сама наявність інформації про процеси організаторів не лякає. Вироки судів, протести правозахисників, обурення самих громадян ‒ усе це допоможе успіху організаторів спецоперації. І навіть ця стаття, як не парадоксально, допоможе їм, а не тим, кого засуджують за лайки. Тому що кожна публікація нагадує: потрібно бути максимально обережним в інтернеті, а то можна потрапити до в'язниці чи заплатити величезний штраф.
Звичайно, завжди залишаться ті, хто буде готовий ризикувати. Але це ‒ невелика кількість людей з тих, хто серйозно цікавиться політикою. І для них у російської влади є інші статті Кримінального кодексу. Зараз же йдеться про необхідність залякати звичайних громадян, простих обивателів. Ці громадяни мають на рівні інстинкту запам'ятати, що політика ‒ небезпечна річ. Жодного несхвалення влади, політичних анекдотів, карикатур. Власне, відновлюється класична радянська система: нове «глушіння» іноземних сайтів за допомогою Роскомнадзора та статусу іноземних агентів і нове залякування громадян, які мають зрозуміти, що будь-яке висловлювання думок на політичну тему ‒ це потенційний ризик. Керівництво Росії не вигадує нічого нового, воно лише повертає старе. Й інтернет в цьому ‒ не перешкода.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
