Доступність посилання

ТОП новини

Донузлав–2014: Ніколи не здавайся!


Тральщик «Генічеськ» (крайній ліворуч). Фото з особистого архіву капітана першого рангу Віктора Шмигановського
Тральщик «Генічеськ» (крайній ліворуч). Фото з особистого архіву капітана першого рангу Віктора Шмигановського

Коли сусід встромляє ножа в спину, а товариші по службі стають на його бік, виправдовуючи «рідством». Коли командування відмовчуються, а країна затамувала подих, не усвідомлюючи, як таке взагалі може відбуватися. Все це гірко, важко, незрозуміло, але все одно не привід здаватися –​ «Ніколи не здавайся!». Справжню військову й чоловічу впертість під час анексії Криму чотири роки тому проявили команди лише кількох кораблів українських Військово-морських сил із 13-ти, що стояли на озері Донузлав.

Відмовившись виконувати ультиматум про перехід на бік Росії, тральщик «Генічеськ» спробував прорватися до «великої води», але не встиг (згодом корабель повернули Україні, наразі «Генічеськ» залишається єдиним мінним тральщиком у складі ВМС – КР).

Ще один мінний тральщик – «Черкаси», і окремо від нього великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський» тримали оборону на Донузлаві протягом трьох тижнів – аж до останнього штурму. 24 березня 2014 року спецпризначенці без шевронів захопили «Ольшанський», а ввечері наступного дня – «Черкаси». Ці кораблі Російська Федерація не повернула, привласнила.

Російський спецпризначенець –​ українським морякам: «Нічого особистого. У нас просто наказ».

Нинішня посада Павла Ручки ​– головний старшина Військово-морських сил України, військове звання – старший мічман. Свого часу корабель «Костянтин Ольшанський» був для нього місцем професійного становлення й зростання. 2005-го, звільнившись зі строкової служби в сухопутних військах, Павло пішов служити за контрактом на корабель і пройшов на ньому шлях від матроса до головного старшини. Нову на той час для вітчизняних ВМС посаду вперше було запроваджено саме на «Ольшанському».

Великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський» (крайній праворуч). Фото з особистого архіву капітана 1 рангу Віктора Шмигановського
Великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський» (крайній праворуч). Фото з особистого архіву капітана 1 рангу Віктора Шмигановського

Великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський» (U 402).

Введено в експлуатацію 1996 року. Брав участь у міжнародних навчаннях і миротворчих місіях. Зокрема, 2011-го був залучений до евакуації мирного населення з Лівії, де стався збройний конфлікт.

Командир (станом на 2014 р.): капітан другого рангу Дмитро Коваленко.

Чисельність екіпажу: 107 чоловік, у тому числі 13 офіцерів.

На бік РФ під час подій в березні 2014 року перейшли приблизно півтора десятки.

Оборону тримали приблизно 20 українських моряків, у тому числі військовослужбовці п'ятої бригади надводних кораблів.

Відео, як на борту корабля українські моряки співають «Воїнів світла», було одним із найпопулярніших за часів подій на озері Донузлав. Але в тодішню інформацію із Криму – тривожну, суперечливу, і, за великим рахунком, малозрозумілу для більшості українців – закралася помилка. Виконання пісні приписали команді «Черкас», хоча насправді співав екіпаж «Костянтина Ольшанського».

Павло Ручка
Павло Ручка

Перед цим, розповідає Павло Ручка, «Ольшанський» спробував дістатися з Донузлава до моря:

«До останнього сподівався, що все буде врегульовано на найвищому рівні» –​ Павло Ручка

– Ми були на озері й рухались до виходу, коли командир отримав наказ повернутися до причальної стінки. Наступного дня фарватер вже заблокували росіяни (для створення перешкоди ВМФ РФ Росії затопили кілька своїх списаних кораблів – КР).

–​ Яким був настрій команди?

– Тим, хто вважав, що треба переходити на бік флоту «братського народу» або не хотів залишатися на борту, командир дав можливість зійти на берег. Ті, хто залишились, за умов блокади несли службу в режимі «бойової тривоги»: забезпечували живучість й безпеку корабля, здійснювали протидиверсійні заходи, гранатометання в тому числі.

–​ Чи вистачало ресурсів –​ скажімо, їжі, води?

– Кораблі такого типу розраховані на 30 діб автономії, отже провізії й води на борту вистачало. До того ж допомагали волонтери.

–​ На що розраховували?

– Особисто я до останнього сподівався, що все буде врегульовано на найвищому рівні. Не відбулося. Натомість стався штурм. Запам’яталася фраза одного з російських військових. Він був без погонів і шевронів, але й без них зрозуміло — офіцер: «Ребята, ничего личного. У нас просто приказ».

Командир –​ екіпажу: «Перейти на лівий борт усім, хто готовий до спротиву».

Командиром тральщика «Черкаси» капітан третього рангу (на той час) Юрій Федаш став за кілька років до подій у Криму. Свій корабель і екіпаж знав добре, адже перед цим командував бойовою частиною «Черкас», був старшим помічником командира тральщика.

Корабель протимінної оборони «Черкаси». Фото з особистого архіву капітана 1 рангу Віктора Шмигановського
Корабель протимінної оборони «Черкаси». Фото з особистого архіву капітана 1 рангу Віктора Шмигановського

Корабель протимінної оборони «Черкаси» (U 311).

Введено в експлуатацію 1977 року під назвою «Разведчик». 1997 року як «Черкаси» увійшов до складу ВМС України.

Чисельність екіпажу: 65 чоловік.

На берег зійшла «група ризику» — 12 членів команди, в тому числі два офіцери.

Оборону тримали 48 українських моряків.

Офіцер Командування ВМС Збройних сил України, капітан другого рангу Юрій Федаш згадує:

– Спочатку ми спробували відбуксирувати водолазне судно, затоплене росіянами у фарватері. Не вистачило потужності – потребували сторонньої допомоги, але нам її ніхто так і не надав. Через два дні «Черкаси» знову намагалися пройти між затопленими російськими кораблями. І знову без результату.

Юрій Федаш
Юрій Федаш

Ще до початку активних дій із боку росіян я дав своїй команді п'ять хвилин на роздуми: хто готовий чинити спротив, мав перейти на лівий борт, інші – на правий. «Група ризику» покинула корабель – і морально-психологічна обстановка на кораблі одразу покращилась.

«Штурмові групи не очікували попереджувального вогню з нашого боку» –​ Юрій Федаш.

–​ У якому технічному стані перебували «Черкаси»?

– Під час «маневрування» озером технічний стан погіршився: у корпусі утворилася тріщина, вийшло з ладу кермо. Але потім все це можна було б відремонтувати.

–​ Чи був зв'язок з командуванням?

– Ні, через дії росіян зв'язок було втрачено. Щоправда, згодом ми знайшли вихід: спілкувалися зі своїми через ігровий чат комп’ютерної гри.

Зброю застосовували?

– Штурмовим групам ми не давали підійти близько, відкриваючи в їхній бік попереджувальний вогонь із стрілецької зброї. Метали гранати. Спецпризначенці, які підходили на човнах до корабля, цього не очікували.

–​ Якби вдалося вирватися з блокади, куди би пішов тральщик?

– Йшли би в порт Одеси.

Навіть після захоплення корабля команда «Черкас» відмовилася спустити український прапор. Це зробили самі росіяни — вже після того, як із борту зійшов останній наш моряк.

Влітку 2018 року на екрани вийде воєнна кінодрама під назвою «Черкаси» режисера Тимура Ященка. У художньому фільмі розповідається про події березня 2014 року на озері Донузлав. Юрій Федаш виступив у стрічці консультантом, кілька ролей виконали справжні матроси з «Черкас».

Експерт з питань Криму громадської платформи «Майдан закордонних справ, головний редактор сайту BlackSeaNews Андрій Клименко стверджує: під час спецоперації Росії з окупації Криму, що тривала з 20 лютого до 25 березня 2014 року, в Чорному морі перебували загалом дев'ять великих десантних кораблів Чорноморського, Балтійського, Північного флотів, понад півтора десятки кораблів ЧФ і російської берегової охорони.

  • 16x9 Image

    Ірина Назарчук

    З 2017 року пишу та знімаю для Української редакції Радіо Свобода. З матеріалом «Попри стереотипи: жінки на військовому флоті» стала переможницею конкурсу ООН для журналістів «Публікації для змін. Україна на шляху сталого розвитку». Закінчила Одеський національний університет. Працювала на радіостанціях, телеканалах, в інформаційних агентствах Одеси. Пройшла кілька навчальних курсів «Інтерньюз-Україна».

XS
SM
MD
LG