Я звертаюся зараз до всіх тих, хто думав, що мене налякали ранній обшук у моєму будинку і довгий допит потім. Доповідаю: ні, ні краплі не злякали. Шукайте, що хочете в моєму вбитому нетбуці, який ви вилучили!
Я звертаюся зараз до всіх тих, хто думав, що мене налякали ці речі.
Я, гвардії рядовий збройних сил країни, якої вже немає, звик, відповідно до Статуту, «стійко переносити всі тяготи і злигодні військової служби».
Чинити психологічний тиск на об'єкт – це так, знайоме.
Без війни, не було б перемоги, а значить – у цій країні, охопленій корупцією від самих верхів, не було б що подати челяді як свято
Сюди входить все – вербальне залякування, психопресинг об'єкта і близьких, які піддаються впливу.
Моя мама пережила війну, якою пишаються ваші шефи.
Так, я не обмовився, вони пишаються не перемогою у війні, а самим фактом її існування. Інакше, без війни, не було б перемоги, а значить – у цій країні, охопленій корупцією від самих верхів, не було б що подати челяді як свято.
А так – є. Щороку влаштовується шоу замість панахиди...
І можна вигадувати собі ворога довкола щороку, можна доводити всім, що велосипед не їде не тому, що на ньому троє сидять, а тому, що «на круглій землі не можуть котитися швидко круглі колеса – Набіулліна».
І мені вже однаково, що буде далі.
Я народжений із загостреним почуттям справедливості.
Легко відповісти, чому тобі страшно... Складніше пояснити, чому навпаки
Це, напевно, те, що я забув згадати слідчому ФСБ на допиті, коли він цікавився, як я, технолог приготування їжі, подався в журналістику.
А головне, навіщо я написав усі ці рядки, мені не страшно.
Коли мене на одному з прямих ефірів запитали: «Чому вам не страшно?» – я розгубився.
Легко відповісти, чому тобі страшно... Складніше пояснити, чому навпаки.
Мені здається, відповідь на це питання я знав завжди.
Правду говорити не страшно.
Я офіційно дозволяю використовувати цей текст у передрук без гонорару мені. Авторські права на правду належать правді.
Павло Веселик, незалежний журналіст із Південнобережжя
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
