Київ – Одна з найбільш обговорюваних новин цього тижня – перемога Джамали в національному відборі «Євробачення». Про те, що Україну в Швеції представить кримськотатарська співачка, написали провідні світові медіа. Водночас російські ЗМІ вибухнули критичними публікаціями про те, що пісня кримчанки політизована, і це суперечать правилам конкурсу. В інтерв'ю для Крим.Реалії Джамала розповіла про своє ставлення до критики, секрет успіху і значення цієї перемоги для кримськотатарського народу.
– Як ваші батьки ставляться до перемоги?
– Прекрасно. Вони щасливі! Як вони ще можуть відреагувати?
– Що сказали?
– Що сказали? Обіймали, цілували, раділи, пишалися... Сказали, що, нарешті, справедливість восторжествувала. І вона є!
– Члени журі після вашого виступу висловлювали і критичні зауваження. Чи врахуєте цю критику при підготовці до виступу в Стокгольмі?
– Звісно, чому ні? Це був фінал відбору. Це не був номер, який я буду показувати в Стокгольмі. Це був номер фіналу, яким я його бачила. Звичайно, я навіть не розраховувала, що його сприймуть так, ніби я маю завтра поїхати в Стокгольм саме з цим номером. Це ж смішно! Щоб підготувати номер на «Євробачення», потрібно хоча б три місяці, а не тиждень між півфіналом і фіналом. Більш того, я була зайнята й іншими справами. На «Євробаченні» світ клином не зійшовся! У мене є інша музична зайнятість: концерти, репетиції, те, що я роблю щодня як музикант. Сьогодні, наприклад, виступаю на премії YUNA. До речі, я там в чотирьох номінаціях: «Найкраща пісня», «Найкращий дует», «Найкращий альбом» і «Найкращий артист».
Звичайно, буде шитися інша сукня, буде робитися інший номер. Ще дуже багато роботи. Я щаслива, що так все вийшло, і мені приємно, що так багато людей за мене проголосувало і розділило зі мною цю історію.
– Завдяки чому, на ваш погляд, цього разу вам вдалося перемогти на відміну від 2011-го року, коли ви посіли лише 3-е місце? У чому секрет успіху?
– У 2011-му році це була суцільна корупційна схема, яка була помітна всім. Тоді це було всім очевидно. Я і тоді виграла, якщо ви подивитеся кількість тих, хто проголосував, а не кількість смс. Більше того, навіть зараз єврофани весь час мені пишуть, що і «Smile» була класна (з піснею «Smile» Джамала брала участь у відборі «Євробачення-2011» – КР). Якби я в тому році поїхала, можливо, я перемогла б і в фіналі.
Зараз у нас все було більш зрозуміло: вийшли люди, заспівали, потім кажуть члени журі, показують свої оцінки, кажуть, що думають. Потім ми бачимо, скільки людей проголосувало, який відсоток. Все це було зрозуміло. А в 2011 році було 10 членів журі, ніхто з них не показав оцінок. Не було виведено на екран, як голосували люди, скільки відсотків і так далі. Все це було покрите таємницею.
– Тобто нинішній успіх ви пов'язуєте не з вашою новою піснею, а з тим, що в 2011-му був нечесний підрахунок голосів?
– Я пов'язую це і з тим, що пісня потужніша і сильніша, і з тим, що цього разу відбір був чесним і відкритим. Це дало можливість спокійно співати, брати участь у цьому відборі і ні про що не думати, крім своєї пісні і свого складного технічного, вокального та смислового завдання. А тоді все це було пов'язане із жахливими нервами, махінаціями і накруткою голосів.
– У російських ЗМІ зараз багато пишуть про те, що ваша пісня сильно політизована, і тому вас потрібно зняти з конкурсу. Як ви ставитеся до цієї критики, а також до інформаційної хвилі проти вас в прокремлівських медіа?
– Мені складно це коментувати. Я розумію, чому все так перевернуто в цю сторону. Хтось проводить паралелі з сьогоднішнім часом. Але, повторюю, я писала про свою сім'ю, писала про прабабусю, писала про події 1944 року. І, більш того, якщо я б хотіла сказати щось інше, я б це зробила і назвала б пісню по-іншому. Я ж назвала її конкретно – «1944». Пісня присвячена депортації кримських татар і тому, як це зламало життя моєї прабабусі та її сім'ї.
Розумієте, хто хоче знайти якийсь політичний підтекст, знайде його в будь-якому творі. Нікому ж у голову не приходить думка, що «Список Шиндлера» – це політичний фільм, який ображає Німеччину.
– А все-таки як ви ставитеся до хвилі проти вас у російських ЗМІ?
– Ніяк. Просто ігнорую.
– Сергій Аксьонов наголосив, що ваша поїздка на «Євробачення» від України – це спекуляція на трагедії кримськотатарського народу.
– Це смішно.
– Чому?
– Повірте, це дуже глибока і дуже особиста тема, щоб на ній ще якось спекулювати. Повірте, у мене немає ніякого бажання розповідати в кожному інтерв'ю про трагедію своєї сім'ї, яка дійсно пережила дуже багато бід, пов'язаних з депортацією. Це боляче. Мені не хочеться про це розповідати. З іншого боку, це дійсно вихід – пояснити ситуацію. Вам скільки років?
– Мені 28.
– А мені 32. Ми з вами приблизно ровесники, і ми на сьогоднішній день з вами знаємо дуже багато про Голокост. Дуже багато! Ми знаємо це завдяки книгам, фільмам і навіть завдяки музиці. Це питання порушувалося тисячі разів, воно хвилює величезну кількість людей. І все це для того, щоб уникнути таких трагедій у майбутньому, щоб люди вчилися на своїх історичних помилках.
Тому мені хочеться розповісти цю історію, розповісти за допомогою музики. Так, я витягла свою сімейну історію на поверхню, це вводить мене у важкий емоційний стан. Важко весь час про це говорити. Але я розумію, на що я себе прирікаю. Мені важливо звільнити ці душі, звільнити цих людей, про яких ніколи не говорилося. Тисячі, тисячі жертв депортації, про яких ніколи ніхто не казав, ніколи ніхто не згадував. Вони просто пішли в забуття. Розумієте, це важливо для мене.
Вибачте мене за мій музичний і творчий егоїзм. Я знімаю камінь зі своєї душі. Він впав, коли я просто заспівала цю пісню на першому півфіналі. І зараз мені стає все легше від того, що я розумію, що це привернуло увагу провідних зарубіжних ЗМІ. Всі написали про цю пісню, про цю подію.
Я відчуваю радість і гордість, що мені вдалося за допомогою музики за такий короткий час – за 3 хвилини – через пісню розповісти свою історію всьому світу. Але, з іншого боку, мені незручно, що вийшла така сумна історія.
– І останнє запитання: як ви оцінюєте свої шанси на перемогу?
– Я дуже хочу, щоб Європа мене зрозуміла. Зрозуміла з точки зору музики, тому що мені здається, що це звучить дуже модно, своєчасно і сучасно. Там більше електронний саунд, мені хочеться, щоб це почула молодь, наше покоління, яке слухає таку музику. Це пісня може навіть існувати окремо від конкурсу «Євробачення», навіть на фестивалях електронної музики, на джазових фестивалях. Я впевнена, що вона може жити незалежно від конкурсу.
Коли говорять, що Джамала – це занадто для «Євробачення», для мене це, вибачте, як комплімент. Я вважаю, що у мене хороші шанси представити Україну з музичного боку. Так що я буду сподіватися на підтримку України і Європи, і тоді ми з вами разом обов'язково переможемо.
