Що в Україні поза законом: російська пропаганда чи її заборона?

Київ – Інформаційну війну проти України Росія розпочала значно раніше від нинішньої гібридної війни. Російські телевізійні канали, російські кінофільми, російські телевізійні серіали заполонили інформаційний простір України від початку 90-х. І досі ані військова агресія Кремля проти України, ні відповідна заборона російського інформаційного продукту, ані позбавлення російських журналістів акредитації не зупинили «вкидання» кремлівської пропаганди в Україну через телебачення. Чи здатна Україна зупинити інформаційну агресію Москви?

Російські канали, попри заборону суду, мають намір повернутися в український ефір під виглядом європейських. Про це днями заявила голова комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики, депутат від «Народного фронту» Вікторія Сюмар. Під час обговорення змін до закону про радіо і телебачення вона наголосила, що російський продукт «деякі медіагрупи» намагаються представити як європейський, попри те, що Росія не взяла на себе зобов'язань дотримуватися європейських стандартів відповідно до Європейської конвенції про транскордонне мовлення.

«У нас зараз існує ситуація, за якою російський продукт вважається європейським, бо нібито географічно Росія, її частина, потрапляє в Європу», – сказала депутат агентству УНІАН і додала, що для України російський медіапродукт – це пропаганда Кремля.

«Ми говоримо про те, що російський медіапродукт не може вважатися європейським, бо це абсурд, тому що це пропаганда. Ми не можемо як країна, яка потерпає від агресії Росії, сьогодні визнавати цей продукт європейським і віддавати йому величезну квоту в українських медіа», – цитує УНІАН депутата.

Заборона російських телеканалів: суди, закони і практика

Київський окружний адміністративний суд ще у березні 2014 року задовольнив позов Національної ради з питань телебачення і радіомовлення і заборонив більше десятка російських каналів. Серед заборонених каналів більшість – інформаційні, такі як РТР, НТВ, «Россия-24» та Первый канал. Російські телеканали вимкнули власники (управління) готелів, закладів харчування, у громадських місцях по всій Україні, зазначають у Нацраді.

А 5 лютого минулого року український парламент заборонив трансляцію фільмів з російською пропагандою. 12 лютого 2015 року Верховна Рада призупинила акредитацію деяких російських ЗМІ при органах державної влади України на час проведення антитерористичної операції. Народні депутати доручили Службі безпеки України терміново визначити перелік засобів масової інформації Росії та працівників, яким необхідно призупинити акредитацію при органах державної влади України.

Голова парламентського комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар рішення колег пояснила наступним чином:

«Фактично, що сьогодні відбувається? Коли російські журналісти приходять до органу влади, записують когось з українських політиків без представлення, – після цього ними монтуються відповідні відеосюжети, які використовуються в інформаційній війні проти України. Такі випадки зафіксовані… Зважаючи на статтю 90 Конвенції з прав людини, обмеження свободи слова допускається, якщо це загрожує інтересам національної безпеки», – зазначила Сюмар у виступі на парламентській сесії.

Як повідомила речниця СБУ Олена Гітлянська, за два роки воєнної агресії Росії проти Україну українська сторона відмовила в акредитації або ж у дозволі працювати в Україні майже сотні російських кореспондентів.

«Це вже майже 2 роки відбувається, цими питаннями у нас займаються кілька департаментів. Ми ухвалюємо рішення щодо кожного окремого випадку», – пояснила Гітлянська.

ОБСЄ вимагає прозорості ухвалення рішень щодо заборони російського ТБ

​Але відмова від акредитації не означає, що провину журналістів у кожному конкретному випадку було доведено у суді. А саме такого підходу вимагають європейські партнери від України. Говорячи з кореспондентом Радіо Свобода ще у травні 2014 року, представниця ОБСЄ з питань свободи медіа Дуня Міятович попереджала, що такі заходи не лише нелегітимні, але й неефективні.

«Такі «превентивні заходи» не потрібно вживати. Тому що це не можна виправдати. Неможливо наперед визначити, що журналісти будуть повідомляти. Це не допоможе вирішити проблеми в Україні. Нині, в нашу еру цифрової інформації, зупинити журналістів на кордоні – це не допоможе вирішити проблеми», – вважає представниця ОБСЄ.

В ОБСЄ вважають надмірними дії української влади з обмеження роботи в Україні представників низки російських ЗМІ, про що ідеться у заяві Організації.

Українські експерти визнають, що офіційна заборона російської інформаційної продукції в українському телевізійному просторі дійсно не призвела до сподіваних ефектів. Медіаексперт Тетяна Котюжинська повідомила, що наразі російські кінофільми і телевізійні серіали заборонено законом, книги – просто рішенням Держкомтелерадіо і податкової, до складу якої входить митна служба тощо.

«Наскільки ефективна така заборона, покаже час, я поки що ефекту не бачу», – зазначила фахівець.

Поки що єдиним випадком, коли на російський канал було подано справу до суду, є справа українського журналіста Гліба Головченка проти Первого канала. Два роки тому він позивався проти російського телеканалу «Первый РФ», оскільки російські журналісти використали без дозволу Головченка сюжет із прямого ефіру «Телевізійного прес-клубу з Глібом Головченком».

«30 березня 2014 року у програмі «Первого канала РФ» «Воскресное время» був показаний сюжет про підготовку штурмових бригад для Майдану, який був проілюстрований моєю фотографією зі студії прямого ефіру «Телевізійного прес-клубу з Глібом Головченком». У відповідь на мою пропозицію вибачитись і надати спростування російська сторона відповіла, що «найулюбленіший канал усього російськомовного світу» ніколи не приносить вибачень, і тим більше нічого не спростовує», – пояснив Головченко своє рішення позиватись проти росіян.

Засідання суду в справі заплановане на 18 лютого. Якщо Головченко виграє справу у російського каналу, то вона стане першим випадком, коли в українському суді буде доведено факт поширення брехливої інформації на російському телебаченні, і може стати прецедентом для майбутніх позовів, які поставлять заборону діяльності російських журналістів в Україні вже на правову основу, вважають фахівці.

Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода