До становища кримських татар сьогодні в Криму багато жителів України ставляться, як мінімум, з співчуттям, і це показали численні акції, проведені по всій країні напередодні 71 річниці депортації кримських татар. Однак, кажуть експерти, подібне ставлення було далеко не завжди. У Радянському Союзі, пережитки якого ми бачимо і зараз, виховувалось інше ставлення до цього народу.
«Кримський татарин багато десятиліть існував як ворог, а в підручниках історії як споконвічний ворог», – каже кримський історик, публіцист, кандидат політичних наук Гульнара Бекірова.
Такі міфи були викорінені і з розпадом Союзу, вони перекочували до голів сучасних українців.
«2007 рік. Я зі своєю колегою перебуваю в Трускавці, ми сідаємо в таксі і таксист, повертаючись до нас, запитує: «Ви звідки?». «Ми з Криму, приїхали зі студентами з обміну відпочити». Він нам говорить: «Ааа, з Криму... А що там кримські татари, досі хочуть всіх вирізати?». Поруч сидить кримська татарка, очі в неї, як блюдця. Я не стала розпочинати дискусію. Цей епізод я згадую все частіше і частіше і думаю, він дуже красномовний», – наводить приклад радянського виховання Марина Будзар, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Київського університету імені Бориса Грінченка.
Тільки зараз Україна офіційно починає процес декомунізації, однак із чого починати, і які кроки має зробити держава і суспільство, аби змінити ставлення українців до подібних проблем? Ці питання обговорювали 4 травня в Києві на дискусії під назвою «Декомунізація: з чого почати?».
Змінювати усталені в суспільстві стереотипи необхідно з вихованням поглядів нового покоління
Фахівці вважають, що змінювати усталені в суспільстві стереотипи необхідно з вихованням поглядів нового покоління, тобто – зі шкільної лави.
З такою метою громадська ініціатива «КримSOS» і Центр громадянської освіти «Альменда» провели конкурс методичних розробок уроків «18.05. Право на пам'ять». У конкурсі взяли участь 73 роботи з 19 областей України. У своїх роботах педагоги виклали бачення про те, як за допомогою проведення уроків розповісти історію депортації кримських татар і відновити об'єктивний погляд на події того часу.
Проведення подібних конкурсів стимулює вчителів до розробки нових підходів до освіти, зазначає Марина Будзар.
«Ці конкурси орієнтовані на формування нового ставлення до процесу навчання, нового ставлення до процесу спільної роботи між викладачем та учнем», – підкреслила Будзар.
Тим часом, фахівці стикаються із проблемою браку інформації.
«До тих пір, поки в кожній українській школі, в бібліотеках великих університетів, у міських бібліотеках не буде досліджень, посібників, науково-популярних видань про кримських татар і їхню депортацію, природно, педагоги та викладачі будуть знаходити відомості хіба що з Інтернету. Реалізація знань про цю трагедію була всі ці роки не на найкращому рівні, ця тема для України була не дуже цікавою», – розповідає Гульнара Бекірова.
Крім того, вважають експерти, процесу декомунізації заважає занадто «делікатний підхід».
«Якщо ми подивимось на зміст освіти, ми були дуже-дуже делікатні, ми боялися розітнути нарив, ми нарив ретельно прикривали пластиром і думали, що він там не визріє, що він сам по собі пройде, розсмокчеться. Не розсмоктався – дві втрачені території. Чому депортація, тому що це те, що замовчувалося в плані оцінки комуністичного режиму <...> Чому право на пам'ять відібрали у кримських татар? Тому що вони пам'ятають про цей режим правду, і тому сьогодні провести ці пам'ятні заходи (у Криму – ред.) не можна, тому що вони пам'ятають, що таке комуністичний режим», – каже Валентина Потапова, заступник голови Центру громадянської освіти «Альменда», організатор Всеукраїнського конкурсу розробок уроків «18.05. Право на пам'ять».
Нарив час розітнути, вважає Потапова, різко і болісно, але це саме те, що потрібно для рішучого засудження комуністичного режиму.
У Міністерстві освіти України вже розглядають варіанти популяризації кримськотатарської культури.
«Люди не мають забувати свою мову, свою культуру, але це можливо лише в умовах систематичного вивчення. Міністр наполіг і це дуже хороша ідея – зараз буде розглянуте питання, аби всі учні загальноосвітніх закладів вивчали кращі зразки кримськотатарської літератури, тобто ми хочемо інтегрувати це в курси української літератури та світової літератури. Ці питання необхідно продумати і доопрацювати», – наводить приклад прагнення української освіти до відновлення балансу інформації Юрій Кононенко, директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти України.
До питання про популяризацію культури, експерти зійшлися на тому, що поки що в суспільстві знову формується більшою мірою негативний образ «народу-страдника», проте мало уваги приділяється дійсним досягненням кримських татар. І такий стан не сприяє розвінчанню сформованих комуністичним режимом міфів.
