Право мовчати. Виклики перед журналістами в «російському» Криму

Сімферополь – Якщо на початку окупації кримського півострова Росією громадськість дізнавалася про кричущі факти перешкоджання журналістській діяльності в Криму, напади, знищення оргтехніки медійників, то за останні місяці з новинних стрічок подібні повідомлення практично зникли. Чи означає це, що журналістом в Криму стало бути безпечно?

Так званий перехідний період в регіоні обернувся і зачисткою інформаційного поля. Так, ще наприкінці літа представники Федеральної служби судових приставів заарештували все рухоме і нерухоме майно ТРК «Чорноморська», тим самим припинивши мовлення компанії. При вилученні заарештованої техніки, з приміщень вивезли і все устаткування, що належить громадській організації «Інформаційний прес-центр» та «Центру журналістських розслідувань». Неодноразових DDos–атак зазнавав сайт «Центр журналістських розслідувань». Працівники редакції цього медіа викликалися «для бесід» у місцеве відділення ФСБ.

Також після анексії Криму зазнала нових випробувань і кримськотатарська преса. Тепер, крім фінансових проблем, у них з'явилися й політичні. Опинившись у нових для себе реаліях, кримськотатарські видання, поряд з іншими кримськими ЗМІ, повинні пройти перереєстрацію, щоб почати працювати в законодавчому полі Росії. А це значить, що доля кожного видання тепер залежатиме, в тому числі, і від політичної складової. Мабуть, найгірше йдуть справи з газетою «Авдет», яка видається в Криму з 15 липня 1990 року. В редакції не виключають, що у видання виникнуть проблеми з перереєстрацією за російським законодавством. До того ж, як відомо, співробітники газети залишилися без робочого приміщення. Після того, як служба судових приставів у Сімферополі опечатала будівлю благодійного фонду «Крим», де «Авдет» орендувала одну кімнату, майно газети також перебуває під арештом.

Такі випадки стали поширеними в окупованому Криму. Які виклики у зв'язку із ситуацією, що склалася, бачать перед собою самі журналісти, сайт Крим.Реалії поцікавився у представників ЗМІ, які погодилися відповідати на такі питання на умовах анонімності.

На думку журналістів, тиск на ЗМІ став менш помітним, але не стало менш небезпечно. Журналісти зіткнулися з допитами, цензурою, перешкоджанням діяльності з боку самооборони, з труднощами в отриманні акредитації.

Саме питання безпеки відзначила як основний сьогоднішній виклик, що стоїть перед журналістами на тимчасово окупованій території Криму, журналістка одного з популярних веб-видань Гульнара.

«Найголовніший виклик – безпека, оскільки півострів перетворився у «сіру» зону, де немає верховенства закону», – сказала вона.

Її колега Ганна, віднедавна вимушена переселенка з Криму на материкову частину України, вважає, що «зараз – у момент переведеня Криму на російські рейки кримські журналісти не тільки безпосередньо зіткнулися з цензурою (прямою чи непрямою), а й щоденним порушенням своїх прав, у першу чергу, права на безпечну професійну діяльність».

«Сьогодні журналісти не можуть потрапити на офіційні заходи в органи влади, оскільки чиновники відсіюють тих, кого вони не хочуть бачити. Представники ЗМІ стикаються з погрозами і перешкодами у здійсненні професійної діяльності з боку так званої самооборони, навіть знімаючи відео на вулиці – в публічному місці. Також кожен із «неправильних» журналістів (хто не працює в канві загальної пропаганди) ризикує опинитися на допиті в ФСБ, співробітники якої вже давно формують список «неблагонадійних» представників ЗМІ. Вільних ЗМІ в Криму вже не залишилося, а до січня 2015 року, коли завершиться процес їх реєстрації в Роскомнадзорі, інформаційне поле на півострові і зовсім повністю зачистять від незручних і неугодних ЗМІ», – повідала Ганна.

Журналіст місцевого телеканалу і нині вимушений переселенець з Криму Олександр також погодився, що «головна проблема – відсутність акредитації для українських ЗМІ, а також для кримських, які не пройшли перереєстрацію в окупаційній адміністрації. Також проблема – списки, складені особисто паном Полонським, благонадійних і неблагонадійних журналістів».

А сімферопольська журналістка одного з інформаційних агентств Ілина висловила обурення, що «як раніше писати вже не виходить, доводиться уникати певних формулювань, які використовують, наприклад, українські ЗМІ».

Журналіст, який припинив діяльність в одному з місцевих видань через незгоду з новою політикою керівництва Богдан виділив серед викликів – «відсутність як такої свободи слова, перешкоджання діяльності з боку так званої самооборони».

Оператор одного з місцевих телеканалів Енвер не вважав за потрібне відповідати на ці запитання і зазначив: «Усі міжнародні норми не працюють... На Донбасі люди гинуть». «Кому до нас справа?», – сказав він.

На думку журналіста і нині вимушеного переселенця Олексія, виклики і загрози «залежать від того, на які ЗМІ журналіст працює».

«Якщо це ЗМІ, які вважають Крим російським, то з погрозами і викликами вони особливо не стикаються. Таких журналістів, наскільки я розумію, в Криму зараз більшість. Журналістам, які працюють на ЗМІ, які не визнають Крим російським, звичайно, складніше. З 2015 року необхідно пройти перереєстрацію за російським законодавством, і «неугодні» ЗМІ потраплять в нелегальне поле, не зможуть отримувати акредитацію. Реальне перешкоджання професійній діяльності, напади, знищення та викрадення техніки відбувалися під час військового вторгнення до Криму. Наскільки я знаю, починаючи з травня, не було фактів якогось кричущого тиску на журналістів у Криму. Нікого не били, не заарештовували. Поки влада веде себе більш-менш обережно стосовно співробітників ЗМІ. Але факти тиску були (виклики на допити, попереджувальні листи до редакції, відмова в акредитації в органи влади)», – розповів Олексій.

У свою чергу, журналістка одного з кримських інформаційних агенцій Лемара зазначила, що її редакція зіткнулася із загрозою розправи після інтерв'ю з політиком.

Кримським журналістам перешкоджають збирати інформацію

Коли ж автор запитав, а чи були у колег проблеми з виконанням професійних обов'язків у період з березня цього року і зараз, багато з опитаних відзначили, що часто стикаються з проблемою акредитації та протидії з боку так званої самооборони.

«Я працювала в умовах окупації Криму трохи більше трьох місяців. За цей час я стикалася з неможливістю пройти в парламент та уряд (без погоджень, у тому числі і з тоді ще не легалізованою «самообороною»). Були спроби з боку «самооборони» перешкоджати збору мною інформації в публічних місцях», – відповіла Ганна.

Олександр розповів, що «у Чорноморської телерадіокомпанії були відібрані всі передавачі і все майно і передано ДТРК «Крим» без якоїсь законного підстави».

Ілина та Лемара висловилися, що їх не пускають до Ради міністрів, що не акредитовують на заходи, які проходять в Радміні. «У відповідь на офіційного листа Полонському, він попросив російську реєстрацію, хоча офіційно до 1 січня 2015 року в нас перехідний період, напевно, для особливих журналістів», – сказала Лемара.

«Стикалася із заборонами на зйомку з боку незаконного воєнізованого формування, яким сьогодні є «кримська самооборона». Редакція видання, в якому я працюю, не може відкрити повноцінний офіс для співробітників через побоювання, що він буде просто розгромлений бійцями Аксьонова», – зізналася Гульнара.

Богдан розповів, що йому намагалися перешкодити невідомі люди під час зйомок біля військової частини на вул. Карла Маркса, а також не прийняли документи на зйомку під час так званого референдуму, і довелося знімати на вулиці під дощем.

Вибір: Отримувати акредитацію, працювати нелегально та-або залишати півострів

На запитання про те, яким може бути вихід із ситуації, що склалася, Лемара відповіла так: «Звільнити окуповану територію від загарбників».

А на думку Ганни, необхідно поки «домагатися дотримання прав журналістів правовими методами, постійно висвітлюючи факти їх порушення і залучивши міжнародну спільноту. Міжнародна Федерація журналістів висловила готовність допомагати лобіювати інтереси кримських журналістів, впливаючи на Союз журналістів Росії. Головне в цій ситуації – забезпечення максимальної гласності та публічності, що відбувається на півострові».

Олександр бачить тимчасове вирішення проблем в отриманні акредитації. «Це, щонайменше, може допомогти журналістам уникнути депортації або якоюсь мірою знизить можливість початку кримінального переслідування», – переконаний він.

«Щоб продовжувати нормальну роботу в Криму, журналістам потрібно отримувати посвідчення російських ЗМІ і завжди бути готовими до виїзду з півострова. На жаль, українська влада практично нічого не робить для захисту своїх громадян в Криму, тому українським журналістам доводиться розраховувати тільки на себе і підтримку редакції», – погоджується Олексій.

Гульнара бачить вихід у відкритті постійно діючих представництв правозахисних міжнародних організацій та створенні профспілкових журналістських осередків.

16 березня 2014 на території Криму і міста Севастополя пройшов так званий референдум про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали це голосування.

На прохання журналістів, імена декого з них було змінено заради їхньої безпеки.