Джанкой – 78-річний Ізіфі Джаббаров живе в селі Октябрь Джанкойського району, але родом він з інших місць – з села Калимтай (нині – Тінисте) Бахчисарайського району. Саме звідти його родина разом з усіма іншими кримськими татарами була жорстоко депортована в далеку Середню Азію.
Батька Ізіфі розстріляли німці в 1942 році – за співпрацю з партизанами. Хлопчик і ще двоє дітей жили разом з мамою. Вранці 18 травня в їхній будинок прийшли солдати.
«Я пам'ятаю, що в дверях стояли три солдати, в одного з них був автомат ППШ. Ми подумали, що нас поведуть розстрілювати. Але після сказаного ними: «Ви зрадники, у нас наказ вас виселити з Криму», я сказав, що краще б розстріляли. Дали нам всього 15 хвилин на збори, а брати з собою нічого не дозволили», – розповідає Ізіфі-ага.
Всіх кримських татар зібрали в центрі села, звідки на машинах повезли на станцію Сюрень (Сірень) Бахчисарайського району, де почали вантажити в вагони.
«Вагони для худоби, там ні полиць, нічого не було. Люди почали хворіти, вмирати. Завошивіли всі, доводилося навіть витрушувати одяг. Дорогою місцеві жителі жбурляли в нас каміння. Спеціально зробили так, ніби ми – люди погані», – згадує літній чоловік.
Після 20-ти днів шляху Ізіфі Джаббаров з рідними потрапив на вольфрамовий рудник в селищі Койташ Самаркандської області. «Там не було ні бараків, нічого іншого – просто рудник», – розповідає він. Багато кримських татар сподівалися, що їх незабаром повернуть на Батьківщину. Але цього не сталося. «Ми почали будувати землянки...», – каже Ізіфі-ага.
У 1947 році померла мати хлопчика. Його сестричку виховували в іншій родині. А самого Ізіфі разом з братом забрали в дитячий будинок №1 в Самарканді.
«Зі свого дитинства я пам'ятаю тільки дитячий будинок, ми постійно ходили скрізь удвох з братом, ось так і пройшло моє дитинство», – розповідає Ізіфі Джаббаров.
Разом з іще 25 сиротами хлопчик пішов вчитися на токаря. А в 1956 році його забрали в армію. Але де б не був Ізіфі – скрізь думав тільки про Батьківщину.
«У 1988 році у вересні місяці я повернувся до Криму. На переправі транзитні машини відсівали на узбіччя дороги і розпитували: «Куди їдеш? Навіщо їдеш?». Я сказав: «На постійне місце проживання, я татарин кримський, я тут народився, хочу повернутися. Ось і повернувся», – каже Ізіфі Джаббаров.
