Освітня «ломка» Криму

Сімферополь – Сьогодні кримські школярі та студенти на тимчасово окупованій території Кримського півострова пішли в свої школи і ВНЗ. Але потрапили вони в абсолютно інші навчальні заклади, ніж залишили їх у травні-червні. Їх зустріли зовсім інші вчителі, інші підручники, інші програми та інші шкільні стандарти. Ця «ломка» торкнулася величезної кількості маленьких і великих кримчан.

Першого вересня новий навчальний рік у Криму почали 570 загальноосвітніх шкіл, 510 дошкільних закладів, які також переведені на нові русифіковані програми, 148 установ додаткової освіти, 61 установа середньої професійної освіти типу технікум або коледж, 12 ВНЗ. У перші класи пішли більше 21 тисячі дітей, у дев'яті – понад 15 тисяч, в одинадцяті – 10 тисяч. Загалом ці катастрофічні зміни увійдуть у життя величезної маси кримчан – від 700 до 800 тисяч учнів і викладачів.

Міністр освіти Росії Дмитро Ліванов, його заступники, що проводили в Криму масу зустрічей, нарад і конференцій з метою насадження нових норм, а також «герої» «кримської весни» Володимир Константинов і Сергій Аксьонов під час нинішньої передвиборної агітаційної кампанії стверджують, що ці стандарти вищі та прогресивніші. Насправді ж приведення кримської освіти до норм російського закону викликало насильницьку ломку вже усталеної більш прогресивної української системи освіти і є кроком назад, у «совкове» минуле.

По-перше, всі школи переведені з п'ятиденного на шестиденний графік роботи, а це велике навантаження і на учнів, і на вчителів, у багатьох введене навчання у дві зміни. По-друге, повернута застаріла п'ятибальна система оцінювання знань, а також повернута відтепер обов'язкова шкільна форма одягу. З 2015 року до Криму також планують повернути Єдиний державний іспит з математики і твору, а поки вирішили обійтися одним твором. По-третє, система освіти русифікована – вивчення іноземних мов, а також державних української та кримськотатарської, не кажучи вже про мови національних меншин, зведене до мінімуму. По-четверте, управління системою освіти стало командним – міністр Дмитро Ліванов, як розповідають очевидці, на одній з нарад прямо сказав: «звикайте до того, що розпорядження міністра та органів влади не обговорюються». По-п’яте, школи Криму стають технологічно і методично відсталими – гроші, які нібито виділила Росія, витрачені на перенавчання вчителів української мови на російську мову, на заміну підручників, поточний ремонт будівель, але ні російський, ні кримський міністри, ні «герої кримської весни» не говорять, що на комп'ютеризацію шкіл і підключення їх до інтернету не витрачено ні копійки, що процеси інформатизації заморожені, а питання про підвищення комп'ютерної грамотності школярів і студентів взагалі зняте з порядку денного. Комп'ютер та інтернет, схоже, в нових реаліях злісне явище і винахід бісів! Тому раніше обов'язковий у початковій школі предмет «Сходинка до інформатизації» взагалі скасований, а інформатика як така вводиться в навчальні плани тільки з 8 класу і дуже поверхово.

Крім того, кримська школа стала національно і конфесійно нетолерантною. Такі предмети як «Культура добросусідства», «Основи православної культури Криму», «Основи ісламської культури Криму» хоч і значаться предметами за вибором, але там, де скасували або звели до мінімуму класи, що вивчають кримськотатарську мову, там учням-мусульманам нав'язуються вивчення православної культури, а запропоновані підручники та посібники містять релігійні тексти і молитви, обов'язкові для вивчення, тому батьки-мусульмани вже протестують проти насильницького навернення своїх дітей у російське православ'я. І нарешті, система освіти стала тоталітарно брехливою – вже з першого уроку маленьких кримчан вчитимуть, що захоплювати чужі землі це правильно.

Одна з кримчанок, вчитель історії за освітою, написала у Фейсбук: «Поки затягується час з де-факто поверненням Криму до складу України, окупанти видали нові шкільні підручники. Моєму племіннику довелося отримати їх. Особливо мене покоробив підручник історії. Це не підручник, це посібник з дезінформації і збоченого спотворення фактів. Акурат переписано з точністю до навпаки. Нормальна дитина, народжена в українському Криму, таку маячню не сприйме. І мій племінник не сприйме. Ми з ним домовилися, раз уже окупація і поки ми в очікуванні змін, перегорнути цей опус, пропускаючи фальшиву інфу крізь пальці, бо цим категорично не можна засмічувати голову. А для подальшого вивчення предмета у нього є я. Благо в нормальній країні закінчила тоді ще нормальний ВНЗ ТНУ і одна з професій – учитель історії. Так що свого племінника, я не дозволю збити його з пантелику «великоруською» фальсифікацією. Моя дитина має чітко знати і розуміти, що Крим ніякого відношення не має ні до якої Росії-Московії, і що росіяни взагалі не мають права претендувати на землю корінного народу – кримських татар. І він уже точно буде знати дату і причини Другої Світової війни».

Інший кримчанин зауважує: «Благо є інтернет, і нашим діткам ми знайдемо матеріал з історії Криму». У той же час, вся система освіти стала російськоцентричною – на шкоду іншим предметам введені такі нові предмети як суспільствознавство, збудоване винятково на російській концепції історії, а також історія Російської держави, географія Росії, в 1,5-2 рази збільшена кількість годин для викладання російської мови та літератури. В цьому плані в системі освіти Криму з'явився парадокс – вивчення української та кримськотатарської мов, яким статус державних у «конституції» наданий, мабуть, «через непорозуміння», не є обов'язковим, більше того – воно переведене в розряд позаурочної діяльності й ці «державні» мови, якщо і вивчатимуться, то факультативно.

«Міністр освіти, науки та молоді» Криму Наталя Гончарова стверджує, що російська реформа школи і особливо підвищення зарплати вчителям, нібито, покращили «престижність професії педагога». Можливо, подібні благі наміри у «героїв кримської весни» і були, але вони забули, що підвищення зарплати в два рази при підвищенні цін в 3-5 разів, а то і більше, насправді є зниженням життєвого рівня. Що стосується престижності, то кримська влада сьогодні також намагається не згадувати, що ще за правління Василя Джарти і з його подачі в Криму реалізувалася спеціальна програма «Підвищення престижності педагогічної праці», яка за їхніми ж тодішніми заявами, дала серйозні результати. Спроби «команди переможців» видавати будь-яку ідею за російське якісне нововведення, є просто несерйозним піаром. Так, наприклад, нещодавно «радою міністрів» було голосно повідомлено, що «в Криму закладений перший російський садок», хоча насправді його проектування та початок будівництва здійснені ще в 2013 році і за гроші українського бюджету.

Об'єднати і збільшити

Що стосується системи вищої освіти, то вона входить у новий навчальний рік також повністю спотвореною – замість семи цілком самостійних і різнопланових ВНЗ, а також плюс до них замість семи самостійних наукових установ, створений незрозумілий і некерований монстр у вигляді Таврійського федерального університету з 14 структурних підрозділів, що фактично ліквідувало такі ВНЗ як медичний та аграрний університети, будівельна академія, а також інші, які раніше до Таврійського університету не мали жодного стосунку.

Сьогодні з подачі московського міністерства змінилася суть самої кримської вищої освіти – немає й мови про Болонську систему, її структура підлаштовується під потреби російського професійного ринку, взятий ухил на вивчення математики і російської мови, що поставить заслін перед бажанням кримських випускників продовжувати освіту закордоном або осягати світові професії. Для них відтепер закрите також і працевлаштування за межами Росії, оскільки анексією Криму народжена проблема невизнання дипломів кримських ВНЗ у світі й крім материкової російської глибинки кримські випускники поки ніде не знадобляться. Це позбавляє їх самого сенсу вчитися у ВНЗ Криму, якість політизованої вищої школи дуже знизилася, а імідж і престижність знань втратили цінність.

Від початку «неправильна» гімназія

Головний удар у «ломці» кримської системи освіти припав на українські та кримськотатарські школи. Ще в розпал «кримської весни» була звільнена директор Сімферопольської української гімназії Наталя Руденко. Як за помахом чарівної палички гімназія перетворилася на російськомовний навчальний заклад, причому в міськраді і в міністерстві стверджують, що так раптом захотіли батьки учнів.

Школу вже очолює новий директор Валентина Лаврик. Днями вона рапортувала «міському голові» Сімферополя Віктору Агєєву, який відвідав гімназію, що школа до нового року готова – на столах були розкладені підручники з історії Росії, географії Росії, російської мови та літератури. І хоча в школі займатимуться більше 1 тисячі кримчан, в кожній паралелі сформовано лише по одному українському класу, в яких навчатимуться загалом 160 дітей, а кримськотатарською мовою і того менше, в ці класи зараховані лише 80 учнів. Усі вчителі гімназії, так само як і 18 тисяч їхніх колег з інших шкіл, пройшли перенавчання на російські програми, допомогу в цьому надавало управління освіти Санкт-Петербурга, який шефствує над Сімферополем.

Але «команда переможців» планує позбутися й назви «Українська школа-гімназія». Як повідомила на прес-конференції перед початком навчального року начальник управління освіти Сімферопольської міської ради Тетяна Сухіна, Українська гімназія буде однозначно перейменована. «По-перше, вона від початку була названа неправильно. Тоді всі інші школи, які були, не українські на території України? На сьогоднішній день гімназія веде розмову з радою школи про те, на які предмети зробити акцент і яку назву дати установі. Є варіант, що це буде Сімферопольська академічна гімназія», – стверджує Сухіна. За її словами, з наступного року всі навчальні заклади півострова будуть перейменовані відповідно до російських стандартів.

Зміни у ставленні до вивчення мов у кримських школах не логічні, їх часом важко пояснити. Так, на прес-конференції «міністр» освіти і науки Криму Наталя Гончарова повідомила, що жодна з трьох мов, прописаних у «конституції» Криму як державна, не «вивчатиметься в школах півострова як іноземна» (?). Вона сказала, зокрема «українська мова, яка до переходу півострова на російське законодавство мала статус державної», буде, за її словами, значитися в навчальних планах, як «рідна мова». Схоже, що міністр заплуталася «в трьох мовах» і навіть не знає, що українська – державна в Криму з 1954 року.

Разом з тим, наголосила вона, жоден з перших класів не буде сформований як клас, де навчання відбуватиметься українською мовою. Причиною цьому – відсутність відповідних заяв від батьків, сказала «міністр», хоча кому як не їй не знати, що практично весь серпень у більшості шкіл півострова тривали скандали з відмовами директорів приймати від батьків заяви на навчання їхніх дітей як кримськотатарською, так і українською мовами. Наприклад, у сімферопольській школі на вулиці Жукова закрили всі кримськотатарські класи з 1 до 11-го, конфліктні ситуації з питань мови навчання існують у школах Красноперекопського, Джанкойського, Бахчисарайського, Білогірського, Судацького і багатьох інших районів. Більше того, під питання потрапляють навіть ті класи в українській гімназії, які сформовані як україномовні. Справа в тому, що відповідно до закону Росії «Про освіту» передбачається, що навчання на третьому ступені, тобто в 10-11 класах, має вестися тільки і повністю російською мовою.

Олесь Черемшина, кримський оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції